Слово Митрополита Львівського на свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

1Кр 1,18-24; Ів 19,6-11,13-20,25-28,30-35.
 
Преосвященні владики,
Доброчесні отці,
Благородні богомольці,
 
дякую вам за вчорашню активну молитовну участь у посвяченні Хресної дороги. Молитва нам необхідна для доброго християнського життя, для спасіння душі, бо сам Христос закликав до чуйності та моління (пор. Мт 26,41). Тепер, коли на сході нашого краю лунають постріли, летять снаряди зі «смерчів, градів й ураганів», (правда, зараз дещо притихли), коли проливається кров, вбивають та чинять каліками багатьох осіб, потрібно посильно молитися, підносити серця вгору й не переставати. Усі стривожені, ми не очікуємо ворожих гостей зі сходу та півночі, бажаємо мирно жити між собою та з іншими народами. Миру не бажає диявол, бо шукає здобичі, щоб її пожерти (пор. 1Пт 5,8). Ті,  хто винен у провокації війни, хто сприяє тому, на таких особах лежить неймовірна відповідальність перед Богом. Господь називається  «Князь миру» (Іс 9,5), а диявол зі своїми прибічниками – князі війни, розрухи, безпорядку, повні фальші та кровопролиття. Ісус Христос перестерігав апостолів перед сильними цього світу: «… Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх» (Мр 10,42). Молімося знову і знову, щоб усі пізнали Господню путь (пор. Ів 14,5), щоб грішники покаялися й були щасливими у вічності.
 
Святкуємо свято Воздвиження чи Підняття чесного хреста Господнього. Наші очі любовно скеровані на хрест, бо на тому дереві був розіп’ятий Христос, що аж в такий спосіб викупив людство, увесь світ, від неволі диявола. Учитель Церкви твердить: «А хрест – трофей; раз поставлений – він завжди обертає демонів у втечу» (св. Ів. Золот., «На святу велику п’ятницю»). Дякуємо святій царівні Олені та єпископу Єрусалиму Макарію, які віднайшли хрест Господній приблизно у 326 році. Його стали оспівувати, покланятися, славити, через дотик до нього багато осіб зцілювалися. На хресті залишилася сила Господня, здатна оздоровити людину тілесно та духовно. Ми вшановуємо та любимо хрест Спасителя, бо кожного ранку, збудившись зі сну, чинимо на собі знак святого хреста, звертаючись до Ісуса, щоб беріг нас від усякого зла та напасти нечестивих сил. Під словом хрест ми розуміємо терпіння, труднощі, усякого роду недомагання, приниження тощо, які приймаємо з любов’ю до Спасителя світу. Сам Ісус Христос звертався до своїх учнів та присутнього люду такими словами: «… Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною» (Мр 8,34). Від труднощів життя не потрібно ухилятися, їх необхідно приймати з любові до Бога та долати, уповаючи на Господа. Спаситель до усіх промовляв вимогливі слова, а не лише до своїх найближчих, з якими ділив долю кожного дня. Святий І. Золотоустий зауважує: «Якщо ти – тіло Христове, то неси хрест, тому що він ніс; переноси плювання, ляпаси, проколення цвяхами; таке його тіло, хоч воно було безгрішне…» (св. Ів. Золот., Бесіда III на Еф п.3). Ісус Христос показав велику ціну любові, якою він дорожить до кожної особи. Він добровільно, з любові до людей, шануючи їхню волю, віддаючись цілковито в руки ворожим людям, щоб бодай, когось привести до покаяння, якщо не усі забажають користати з цього акту, рятував від темряви та скреготу зубів. Розіп’ята Любов на хресті пропонує себе аж  до цього часу через прощення зневаги вчиненої Господу, бо він – милосердний, довготерпеливий, радо прощає кожній особі, яка звертається зі жалем до нього за вчинені промахи життя. Христос, Син Божий, що дає життя, зцілює людину з її духовних хвороб, уболіває за нас, за увесь людський рід, бо люди – творіння його рук. Він завжди готовий прощати, обійняти особу так, як добрий батько блудного сина чи доньку, не згадувати про гріхи, лише закрити їх, зараховуючи таких до своїх улюблених дітей. Святитель зауважує: «… із ребра Адама трапилось тління, із ребра Христового витекло життя; в раю прозябала смерть, на хресті вона знищена» (св. Ів. Золот., Бесіда XX на Еф п.3). Керуймо часто нашу увагу на святий хрест, пам’ятаючи про Спасителя та його любов до нас. Хрест – символ взаємної любові між Богом та людиною! А ініціатива любові – завжди зі сторони нашого Творця!
 
Праведний Митрополит Андрей звертав увагу на те, щоб гідно класти на собі знак святого хреста. Він у цьому вбачав аскетичний принцип: «… мірою дбайливості й старанності про духовне життя є передусім дбайливість у виконанні того акту сповідання віри, визнання надії та виказання любові Божої, яким є знак Хреста» (Праведн. Митропо. Андрей «Про почитання святого Хреста» 1940 р., вересень). Кланяймося старанно цими днями цьому великому символу спасіння, хресту, припадаймо радісно чолом до землі, думаючи про те, що перед нами розіп’ятий Христос, якому віддаємо гідну пошану глибокими поклонами. Слухаймо деяких слів похвали Господньому хрестові, яку вчинив святий Золотоуст: «… я можу сказати про хрест в похвалу його… Хрест – надія християн, хрест – повстання мертвих, хрест – дороговказ сліпим, … хрест –  месник ображених, .. хрест – потіха бідних, … хрест – основа Церкви, хрест – безпека вселеної, … хрест – сила безсильних, хрест – лікар хворих…» (св. Ів. Золот., «Про чесний і животворний хрест і злочин перших людей»).
 
Любімо Господа, покланяймося з великою покорою Синові Божому, дякуймо за діло спасіння Другій Особі Божій, приймаймо глибше до нашого життя Спасителя світу. Хай Мати Божа навчить нас стояти під хрестом з великою довірою, щоб стати її дітьми. А дитина Марії не загине! Звернімося до Господа словами стихири Утрені: «… Радуйся, хресте, загиблого Адама остаточне визволення, тобою бо побожні царі наші хваляться, твоїй бо силі ізраїльські люди підкоряються, тебе нині християни зі страхом цілують, на тобі розп’ятого Бога славлять, взиваючи: Господи, на хресті розп’ятий, помилуй нас як благий і чоловіколюбний» (Стихира на цілування Чесного Хреста, Утреня Воздвиження).  
 
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
 
27 вересня 2015 р.Б. Храм блаженних священомучеників Северіана, Якима, Віталія, м. Дрогобич