Важкі питання. Чи сумісні Біблія і теорія Дарвіна?

ПИТАННЯ: Чи сумісні теорія Дарвіна і Біблія?

ВІДПОВІДЬ: Якщо під теорією Дарвіна розуміти не думку одного конкретного автора, а еволюціонізм в цілому, то мова йде про вчення про прогресивний розвиток Всесвіту і окремих її секторів. Натхненником еволюціонізму став Чарльз Дарвін, проте він обмежив своє вчення біологічної сферою, з метою пояснити походження різноманітних видів від нечисленних первинних організмів. У філософії ж першим, хто застосував принципи еволюціонізму, був Герберт Спенсер. Він бачив в еволюціонізмі принцип, застосовний до всієї реальності та наукової системи.

Треба зауважити, що донині еволюціонізм не знаходить повного консенсусу серед самих учених. Вони стверджують, що він поки що не надав переконливих доказів, але насамперед проблема в тому, що він не здатний пояснити «людський феномен».

Проте еволюціоністські гіпотези не перебувають у протиріччі зі Святим Письмом, – адже Книга Буття не слідувала науковим критеріям.

Вже в 1909 році Папська Біблійна комісія стверджувала: «В написанні першої частини Буття священний автор не мав наміру дати наукове пояснення потаємної суті видимих речей і описати точний порядок сотворення, але він прагнув дати своєму народові доступне йому пояснення, відповідне стилю спілкування того часу і почуттям людей. Тому в її тлумаченні не слід прагнути з точністю до стилю наукової мови».

Таким чином, теорію Дарвіна цілком можна узгодити зі священним текстом, але за однієї умови: визнаючи, що в момент появи людини, наділеної нематеріальною душею, мало місце пряме втручання Бога, Який створив душу людини.

У 1996 році, звертаючись до Папської академії наук, Папа Іван Павло II писав, що контрасти між віровченням і науковою теорією, приймаючої гіпотезу еволюції, не є нездоланними, оскільки деякі положення поділяються обома сторонами. Папа Войтила посилається на енцикліку Пія XII «Humani generis»: «Нема суперечності між еволюцією і доктриною віри про людину та її покликання, за умови, що ми дотримуємося деяких положень».

Враховуючи стан наукових досліджень тієї епохи і потреб богослів’я, енцикліка «Humani generis» розглядала доктрину еволюціонізму як серйозну гіпотезу, яка заслуговує вивчення і уважного роздумування, – такого ж самого , як і протилежна гіпотеза. Пій XII говорив також про дві методологічні умови: що цю гіпотезу не слід сприймати як точну і доведену доктрину, а також не слід стверджувати, що можна обійтися і без Одкровення, трактуючи питання,що містяться в цій теорії.

Людина наділена розумом, що дозволяє їй мати вище знання про всесвіт і увійти у відносини пізнання і любові з Богом. Святий Іван Павло II нагадує, що людина з самого початку була задумана в перспективі воскреслого Христа. І якщо тіло людини походить від матерії, яка існувала і до неї, то душа – духовна складова – створена безпосередньо Богом. Тому така теорія еволюції, яка вважає дух таким що походить від сил живої матерії або якимсь побічним феноменом цієї матерії, несумісна з істиною про людину і нездатна дати фундаменту гідності людини. Як пише Іван Павло II, в людині ми бачимо «онтологічний стрибок». Він стверджує: «Наука спостереження описує і вимірює зі зростаючою точністю різноманітні прояви життя і поміщає їх на лінію часу. Момент переходу до духовного не є предметом подібних спостережень, проте його можливо виявити на експериментальному рівні цілим рядом цінних ознак специфічності людської природи».

Раз Бог створив людину з вже існуючої матерії, вдихнувши в неї душу, то Він перетворив і саму матерію. У цьому і полягає онтологічний стрибок: він стосується не тільки вдихання душі, а й перетворення самого тіла, яке в той момент стало тілом людини. Людина була створена в стані первісної святості, яка потім була порушена.