Кардинал Сара в гострій промові закликає Синод відкинути ліберальний порядок денний, нав’язаний організаторами Синоду

“В теперішній час західні ідеології гомосексуалізму і абортів, а також ісламський фанатизм, є тим самим чим націонал-фашизм і комунізм були в 20-му столітті”. Це слова кардинала Роберта Сара з його вступної гострої промови на Синоді минулого тижня, яку нещодавно було опубліковано. В ній кардинал з Гвінеї визначив найгрізніші сучасні вороги родини, як “демонічні апокаліптичні потвори” “поклоніння західній вільності” і “ісламського фундаменталізму”.

В останньому інтерв’ю з «Aleteia», кардинал Сара також висловив занепокоєння щодо маніпуляцій Синодом його організаторами в перевагу ліберального порядку денного, який вони намагаються нав’язати. У своїй промові на Синоді кардинал висловив побоювання відносно способу проведення Синоду.

Цей кардинал з Африки відмітив, що під час попереднього Синоду в певних питаннях відчутна була спокуса піддатися способу мислення світського суспільства і індивідуалістичного Заходу. Він особливо розкритикував деякі процедури, запровадженні організаторами, котрі, як він сказав, “здавалися були створеними, щоб сприяти способу бачення, котре є типовим для певним окремих груп найбагатших церков”.

Кардинал Сара заявив, що це противиться бідній Церкві і суперечить “радісному євангельському і пророчому протистоянню світськості”.

Кардинал особливо засудив той факт, що частина заяв, не підтримана кваліфікованою більшістю останнього Синоду, таки опинилась в Relatio, а потім і в Lineamenta, i в Instrumentum Laboris. В той же час інші нагальні і дуже поточні справи (такі як гендерна ідеологія) були проігноровані.

Саме Папа Франциск скасував голосування минулорічного Синоду і вирішив включити суперечливі параграфи (котрі не набрали 2/3 більшості голосів, обов’язкової для кінцевого Relatio) про гомосексуалізм і Причастя для розведених і поновно одружених католиків. Саме ці параграфи стали основою для Instrumentum laboris цьогорічного Синоду.

Кардинал Сара сказав отцям Синоду, що “саме тому в нашій праці ми в першу чергу надіємося на те, що буде більше свободи, прозорості і об’єктивності. Для цього було б корисним опублікувати підсумки виступів, щоб уможливити обговорення і уникнути будь-яких упереджень чи дискримінації в ході прийняття ухвал отців Синоду.

У своїй промові кардинал особливо вказав на ганебність гендерної ідеології і ISIS, як супротивних “демонічних” сил, тому що вони однаково “вимагають універсального і тоталітарного правління, є насильницько нетолерантні і скеровані на зруйнування родин, суспільства і Церкви, і є відкрито християнофобні”.

Кардинал Сара стверджував, що “поклоніння вільності Заходу”, втілене гендерною ідеологією і такими групами, як Femen і лобі ЛГБТ, веде до “суб’єктивістського розпаду в секулярному Заході через швидкі і легкі розлучення, аборти, одностатеві зв’язки і евтаназію”.

Радикальний іслам, а особливо групи подібні до Аль-Каїди, ISIS і Боко Харам, так само знищують родину за рахунок “псевдо-родини ідеологізованого ісламу”, і узаконюють багатоженство, підкорення жінки, статеве рабство, одруження неповнолітніх і т.п.

В той час, як багато прогресивних отців Синоду закликали Церкву позбутись “негативного” чи “засудливого” стилю мови, Сара у своєму виступі навпаки щедро вживав сміливу, біблійну мову духовної боротьби, цитуючи з послання Св. Павла до ефесян: ” Ми боремось не проти створінь з плоті і крові”.

Сара застеріг отців Синоду про небезпеку поступків всередині Церкви “демонічним” ідеологіям сучасного світу, заявивши: “Ми маємо приймати і вітати все, що є людське, але те, що походить від ворога (диявола), не може і не повинно бути асимільованим. Ви не можете єднатись з Христом і в той же час з дияволом”. Він зазначив, що теперішня криза не є в першу чергу соціологічна, а що “подружня криза є по суті кризою Бога, кризою віри”.

У зверненні Сара засудив прогресивних прелатів Синоду, поставивши з ніг на голову їхні улюблені риторичні висловлювання і теологічні метафори. Сара обернув навиворіт наполягання прогресивних теологів на ширшій пастирській “різноманітності” стверджуючи, що подружжя, навпаки, саме по собі є “інтимним з’єднанням різноманітності (чоловік і жінка), що виявляє щедрість через дарунок життя”. Ліберали вживають вислів “єдність в різноманітності” з метою децентралізації церковного вчення про таїнства і надання місцевим єпархіям цих повноважень.

Кардинал Сара не встидався критикувати вислови самого Папи. У вступному зверненні Папа Франциск говорив про “внесок віри” в діалог і висвітлення “внеску життя” прожитого досвіду сучасного католика. Сара твердив, що визнання так званих “реалій життя” за locus theologicus, означає втрату надії на перетворюючу силу віри і Євангелія. Те Євангеліє, котре колись перемінило культури, зараз в небезпеці бути ними ж зміненим.

В понеділок кардинал Сара, котрий є головою потужної Конгрегації Божественного культу і дисципліни таїнств у Ватикані, був перечисленим серед багатьох високопоставлених осіб, котрі підписали листа до Папи Франциска з засудженням того факту, що Синод, “як здається, був створений для того, щоб уможливити наперед визначені результати важливих обговорюваних справ”, а також є потенційно спроможний “позбутись ключових елементів християнської віри і практики на користь пастирського пристосування”.

Сара не заперечив, що він підписав того листа. В той час, як Папа у своєму подальшому виступі остеріг про “герменевтику конспірації”, кардинал Сара тим не менше взяв на приціл спосіб проведення Синоду у його вступному виступі, закликаючи до “більшої прозорості” і “поваги”.

Залишається тривога за те, чи керівництво Синоду у складі десяти духовних осіб, призначених Папою Франциском для написання кінцевого звіту цьогорічного Синоду, може маніпулювати процесом в той спосіб, що для усунення єретичних пунктів єпископами потрібна буде переважаюча більшість у складі двох третин голосуючих, тоді як перед тим потрібна була тільки звичайна більшість.

Кардинал Сара багаторазово називав пропозиції лібералізації вчення Церкви у справах подружжя, гомосексуалізму і Святого Причастя ” формою єресі і небезпечною шизофренічною патологією”, яка б складалась з розміщення Magisterium в гарну коробочку і відокремлення його від пастирської діяльності, яка б могла розвиватись згідно з умовами, модою і вподобаннями.