Ісус як чоловік: незручна розмова

Святий Хосемарія Ескріва де Балаґер казав своїм вихованцям: «Будь сильним, будь мужнім, будь чоловіком. А потім стань святим».

Зверніть увагу на послідовність. Святість — це остання вершина, на яку хлопець має підійнятися на шляху до зрілості; проте раніше йому належить стати сильним і мужнім. Він повинен стати чоловіком, у якому немає недоліків! Але чому ж ми так часто чуємо заклики до святості, схожі на запрошення стати таким собі комільфо у бордовому светрі?

Питання про чоловічу святість можна поставити ребром. Які риси повинен мати святий чоловік? Які з рис мають бути найважливішими? На перший погляд, відповідь на питання проста: святий чоловік — це той, хто понад усе уподібнився до Ісуса. Але ось запитання: яким чоловіком, на вашу думку, був Ісус?

Щоб відповісти на нього, давайте подивимося на ікони та зображення Ісуса, які ми бачимо навколо себе, — в храмах, у книжках, журналах та інтернеті. Ви будете здивовані: Ісус постає на них переважно як немічний: без м’язів, із ніжним і жіночним обличчям, що вкрите швидше пушком, аніж щетиною; з опущеним поглядом, ніби Він чогось соромиться.

Але, якщо ви захочете показати християнам Христа як повноцінного чоловіка, ви можете зіткнутися не просто з нерозумінням — іноді навіть і з агресією! Християни так звикли до «немужнього» образу Ісуса, що сама думка про Його чоловічу повноцінність здається їм крамолою. І вони навперебій почнуть переконувати вас, що милішого і добрішого за Ісуса нікого на світі не було. Але — чи це так?

Правда, яку ми знаходимо в Євангелії, свідчить про протилежне. Ісус не був милий з усіма підряд. Він не був тим, хто не любить шуму, тихо сидить у куточку й ніжно гладить овечку по шерсті. Ісус був і є найсміливішим чоловіком, який лиш ходив по землі! Просто нам вигідно уявляти Його як «слабака» — такий Ісус «спонукає» нас до лінощів, м’якотілості й небажання йти на конфлікт зі всім світом, коли того вимагає ситуація. Тому ми так рідко говоримо про Його мужність і непохитний характер.

Якщо не вірите, відкрийте Євангеліє — Ісус проходить крізь нього, як ураган: Він перевертає столи; останніми словами принижує фарисеїв; січе бичем у дворі храму, причому так, що — як сказано — ніхто не міг перейти з однієї сторони на іншу. Він заспокоює бурю, перед Ним падає ниць полк солдатів, ледве Він вимовляє своє Ім’я. Він ніколи не підкоряється іншим, але завжди сам наказує. Він — сильний тіа небезпечний, Його дії неможливо передбачити!

Подивіться тільки на одну подію в Його земному житті: на розгін торговців і міняльників у єрусалимському храмі. Євангеліст Лука пише просто: «Увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продають в нім і купують» (Лк 19, 45-48). Коротка фраза свідчить про те, що Ісус не витрачав часу на переговори й настанови, не просив і не благав торговців покинути територію протягом доби. Він просто увійшов і почав діяти.

Євангеліст Матей пише про це трохи більше: «Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів, і сказав їм: “Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, ви ж чините з нього печеру розбійників”» (Мт 21, 12-17). Фрагменту показує, що саме Ісус зробив з торговцями та їхнім майном, а також те, що це не була імпульсивна дія: Ісус прекрасно знав, чому Він так чинить, Його дії були обґрунтовані.

Ще одну деталь ми знаходимо у євангеліста Марка: «…ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм» (Мк, 11, 15-19). Що це означає? Те, що Ісус був настільки сильний і страшний у праведному гніві, що, незважаючи на солідну площу двору єрусалимського храму, ніхто не міг нічого пронести повз Нього. Хіба це не свідчення Його сили та влади?

Нарешті, найчудовішу деталь цієї події дає нам євангеліст Йоан: «Ісус прийшов в Єрусалим, і знайшов, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи» (Йн 2, 13-25). Ви розумієте, про що мова? Йоан показує нам картину того, що сьогодні в Кримінальному кодексі називається умисним злочином: Христос не лише зчинив бучу в бізнес-центрі того часу, розкидавши людей і худобу у різних напрямах; Він ще й підготувався до цього — заздалегідь зробив бич із мотузків. Ви уявляєте, скільки часу треба витратити на те, щоб скрутити бич із мотузок, притому такий, довжина якого б не дозволяла б нікому пересуватися по території храму? А можете собі уявити, про що думав Ісус, скручуючи його? Еге ж!

Кожна поява Ісуса в Євангелії розбурхувала народ і спричиняла занепокоєння. Він спеціально використовував міцні фрази, щоб болючіше зачепити тих, із ким сперечався: прочитайте 23 розділ Євангелія від Матея, і уявіть себе на місці фарисеїв — тих, які вважали себе настільки правими та святими, що навіть Бога виправляли. Навіть свого кращого друга Ісус назвав «сатаною» (див. Мк 8, 33) тільки через те, що той проявив про Нього турботу. А згадайте, що сталося, коли Він тільки почав свою проповідь, як Він прочитав сувій у синагозі, і що після цього сталося! Та Його сьогодні засудили б на декілька років в’язниці лише за це (див. Лк 4, 14‑30).

Поза сумнівом — Ісус любив дітей, утішав заплаканих, зціляв хворих. Але сама зустріч із Ним була дуже незручною для багатьох, особливо для духовенства. З ким Ісус трапезував? З митарями, грішниками і блудницями. Кого Він критикував? Релігійних вождів. А з ким сьогодні порядний християнин вважає за краще обідати і кого любить критикувати?

Що подумає добра християнка, якщо побачить священика, який вечорами сидить з іншими чоловіками в пабі й говорить про життя за кухлем пива? Швидше за все — «втратить віру». Та і хто зі священиків сьогодні наважиться на такий вчинок…

Джон Елдрідж писав: «Мені здається, що більшість чоловіків у Церкві сьогодні вважають, ніби Бог вимагає від них бути хорошими хлопчиками». — І дає відповідь: «Ні! Ісус закликає чоловіків насамперед бути чоловіками. Бути тими, ким їх бачить Бог. І прагнути до святості саме як чоловік».

І ми маємо прекрасний Приклад для наслідування!

За матеріалами: Братство святой Биргитты
Переклад: Дмитро Рафал Каліновський, СREDO