Душпастирський візит Апостольського Візитатора з нагоди п’ятирічного ювілею південно-італійської громади УГКЦ м. Санта Марія Капуа Ветере

Дорогі брати і Сестри!

Вітаю Вас із п’ятирічним ювілеєм вашої громади тут, у Санта Марія Капуа Ветере. Дякую о. Романові за запрошення розділити з Вами радість, відслужити Божественну Літургію та передати Вам Слово Боже. Дякую за співслужіння запрошеним священикам.

Ми зближаємося до початку Святого Року Божого Милосердя. Після завтра Папа Франциск офіційно буде відкривати у базилиці св. Петра у Римі цей надзвичайний Ювілейний рік. З нагоди відкриття Святого року Божого Милосердя  УГКЦ в Італії також запрошує усіх бажаючих взяти участь у спільному різдвяному паломництві до Папської базиліки святого Петра у Ватикані, яке відбудеться 26 грудня 2015 р.

Папа Франциск каже, що він довго задумувався над тим, як Церква може вчинити очевиднішою свою місію, щоб бути свідком милосердя. «Саме тому, – каже Папа, – я вирішив проголосити Надзвичайний Ювілей, у центрі якого буде Боже милосердя. Це буде Святий Рік Милосердя!  Його ми бажаємо прожити у світлі Господнього слова: “Будьте милосердні, як Отець вам милосердний” (пор. Лк 6,36)».

«Я переконаний, – далі говорить Папа, – що вся Церква дуже потребує милосердя, з яким ми всі покликані приносити розраду кожному чоловікові та кожній жінці нашого часу».

Долучилася, до цього Ювілею і наша Церква. Завтра до Риму привозять з Ярослава до базиліки св. Петра старовинну українську ікону Богородиці «Двері Милосердя», з якою Папа буде відкривати цей Святий Рік. Також Блаженніший Святослав написав послання до всіх вірних нашої Церкви під заголовком «Милосердя хочу!» (Мт 9, 13).

І сьогоднішнє євангельське читання нам чітко показує, чим є Боже милосердя. Читаємо у сьогоднішній Євангелії від Луки, що Ісус Христос іде на зустріч людині, яка є у біді.

Ісус зціляє згорблену жінку, яка  вже 18 років  страждала з причини такої недуги. Євангелист Лука, щоб визначити цю недугу, користується словом «астенія», а це є стан нервово-психічної слабкості, вияв фізичної і моральної депресії. Жінка навіть не просить Ісуса, щоб її оздоровив. Ісус сам бере ініціативу. Він її кличе до себе і каже: «Жінко, ти звільнена від твоєї недуги». Крім цього, коли ідеться про добро людини, Ісус не зважає на юдейський закон вшанування суботи. Очевидно начальник синагоги  починає дорікати присутнім: «Чому  ви прийшли лікуватись у суботу?»  Ісус  скидає маску з цього  фарисея і  аргументує дуже просто. Чи ви часом не відв’язуєте осла з ясел і не ведете його поіти у суботу? Чому це так?

Бо Бог – це любов! А справжня любов – це милосердя! «Бог полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Найбільша правда віри – це вірити у Божу любов, у Боже милосердя. Ми швидше віримо, що Бог є той, хто нас карає. Віра у Божу любов міняє моє життя!  Коли я вірю, що Бог також мене любить, що Він прийшов, щоб мене спасти, і все зробив, щоб я був спасенним, така віра підносить мене з депресії, з розчарування, з нарікання на життя. Вірити в Божу любов випростовує нас з духовної згорбленості, щоб дивитися на життя з оптимізмом, з радістю, навіть серед найгірших життєвих випробувань. Ісус заради нас прийняв на себе всі можливі переживання, всі біди людські, і смерть на хресті, бо нас безконечно полюбив.

Він все зробив заради нас! Проте нічого не може зробити без нашої участі, без нашої відповіді на дар Божого милосердя. Ми звичайно не віримо і себе закриваємо для Божої любові, її не сприймаємо, а натомість плекаємо у серці гнів, ненависть, заздрість, негативні почуття про себе і про інших людей. Негатив гріха вбиває нас та спричиняється також до загибелі інших. Тому ми покликані від злого відвернутися, а навернутися до любові і милосердя. Тому Папа Франциск каже, що шлях до милосердя іде через навернення.

І Свята Церква дає нам засіб переживати це Боже милосердя у Святому Таїнстві Сповіді, яке є справжньою духовною лікарнею нашої душі. У цьому Таїнстві Примирення ми очищаємо наше серце від всякої скверні, щоб прийняти натомість духа любові.

Отож, треба повірити в Божу любов і милосердя:  «Ми пізнали і увірували в ту любов, яку Бог має до нас» (І Ів. 4, 16). Треба стати перед Богом і відкрити перед ним своє серце, дати простір для цієї любові у нашому серці, яка нам дається Духом Святим – Духом Божої любові.

І ще одна істина! Справжнього духа любові і милосердя неможливо держати тільки у собі. Божий дух любові і милосердя по собі є вихідним, сопричасним, давальним. Хто цього духа любові прийняв, той і духом любові і милосердям буде ділитися з іншими людьми. Бог милосердний, і ви будьте милосердними. Христос каже: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6, 36).

Любов не має меж!  Вона виходить назустріч усім убогим людям, не зважаючи на їх національність, соціальний статус, релігійну приналежність, чи політичні вподобання. І хочу тут прочитати деякі уривки з послання Митрополита Андрея Шептицького від 19 травня 1942 року, у розгар ІІ Світової війни: «Милосердя Боже до нас, але милосердя Боже не може зупинитися тільки у нас!» … «Я, Ваш душпастир… тим своїм посланням і звертаю Вашу увагу на безмірні нещастя і терпіння людей, що їх і самі бачите. Ті терпіння тяжким тягарем спадають передусім на убогих. … А скільки терплять вдовиці, які нічого не мають, щоб виживити себе й дітей! Скільки терплять жінки тих, що їх більшовики вивезли або арештували! А до страждань убожества долучається ще журба про долю батька родини, котрого праця всіх удержувала».

Я знаю одну нашу жінку заробітчанку, яка проживає у Римі, що весь свій заробіток віддає на доброчинність. Собі і своїм дорослим дітям не залишає ані копійки. Не дає дітям нічого, бо їм дала школу, а тепер нехай дають собі раду, нехай також працюють! Вона дає гроші на будови православних і католицьких церков, допомагає бідним дітям в Україні та в Африці. Я кажу вам правду, до такого героїзму, як у цієї заробітчанки я ще далеко не готовий…

Для Христа нема міри милосердя супроти бідних… Немає міри, немає границь милосердя, бо і «давати ліпше, ніж приймати». А сьогоднішні часи подібні до часу, коли писав Митрополит Андрей. Сьогоднішня війна в Україні спричинила дуже багато біди для нашого народу.

І ще одна істина стосовно милосердя. У ділі милосердя ми маємо маму. Вона – «Двері милосердя»! Господь у своєму Провидінні вибрав Пресвяту Діву як «двері», через які Він сам прийшов до людства у своєму єдинородному Сині, волоченому силою і діянням Святого Духа.

І в ділі милосердя треба управлятися, як вояк готується до бою, як спортсмен готується до змагання. Нічого не приходить даром. Маємо ще ворога диявола, маємо світ, який заманює нас своїми приманами. Отож св. Апостол Павло сьогодні у листі до Ефесян (6, 10-17) запрошує нас до цієї духовної боротьби: «Одягніться у повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським… Візьміть щит віри, яким здолаєте всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже».

Перед нами Святий Рік Божого милосердя!

Дорогі у Христі! Ми покликані повірити в Божу любов, у Боже милосердя! Повірити, що Бог мене любить і Він з милосердя до мене вислав свого Сина у світ, який став людиною, спробував те все, що є людське, взяв на себе всі наші болі і смерть. Не можемо казати, що Бог мене карає. Треба себе випростати духовно! Проте, любов нас закликає ділитися милосердям з іншими. І тут також не має меж у любові.

Отож, будьмо милосердні, як Отець Нас небесний є милосердний. Амінь!

Капуа Ветере, 6.12.2015