Святкування Надзвичайного Ювілею Милосердя в Луцькій дієцезії

8 грудня, тобто в урочистість Народження Пресвятої Діви Марії, Папа Франциск урочисто відкрив Двері Милосердя в базиліці святого Петра у Римі. П’ятьма днями пізніше –13 грудня – такі ж Двері Милосердя було відкрито у всіх католицьких кафедральних соборах світу, в тому числі й у нашому луцькому соборі святих апостолів Петра і Павла.

Обряд відкриття Дверей та урочисту Євхаристію звершив луцький ординарій єпископ Віталій Скомаровський у співслужінні з місцевими священиками. В урочистості прийняли участь не тільки вірні, а й досить велика кількість випадкових перехожих (мимохіть, оскільки привернула до себе увагу процесія та спів). У багатьох із них виникло запитання: навіщо ці двері, що ж вони означають? Що ці католики святкують?

Давайте спробуємо розібратися – дійсно, а що для нас, католиків, значать ці двері?

Відповідь можна знайти у Святому Письмі. Сам Господь Ісус говорить нам: «Я є двері. Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; і він увійде та вийде, і знайде пасовисько» (пор. Йн 10, 9). А двері наших храмів, які цьогоріч стали Дверима Милосердя, є лише символом, видимим знаком для наших людських очей. Справжні двері – це тільки Христос. Це Він пропонує нам зараз спасіння, це Він є уособленням Милосердя Отця.

Проходження через Двері Милосердя, їх цілування і доземні поклони, тобто зовнішня ритуальність, не є гарантією автоматичного отримання того, що ми прийшли попросити у Отця. Милосердя – це всепрощення і любов, однак, щоб отримати прощення, потрібно обов’язково попросити про нього. Без покаяння, без сповіді (до речі, повна назва цього таїнства – таїнство Покаяння і Примирення) неможливо відновити єдність з Богом. Людина, що не кається у своїх гріхах, блукає в темряві гріха і не може самостійно повернутися до Отця. Тож недарма емблемою Року Милосердя є Христос, Добрий Пастир, який бере на рамена загублену соту вівцю – людину. Бо «за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння» (Лк 15, 7).

І зовсім не символічним, а цілком закономірним виглядає той факт, що відкриття Дверей Милосердя у луцькій кафедральній парафії збіглося із закінченням адвентових реколекцій, під час яких попереднього дня відбувся покутний молебень та сповідь. Реколекції вів о. Августин Стрижик ЧСВВ. Тож до прийняття благодатей Надзвичайного Ювілею луцькі віряни були добре приготовлені.

Розпочалися святкування співом гімну Року Милосердя, молебнем та процесією до дверей храму, які урочисто відкрив єпископ Віталій. Під час проповіді владика говорив про безмежність і всеохопність Божого Милосердя, а також заохочував правильно, по-християнськи, використати цей час благодаті, який дає нам Господь. Також владика процитував буллу Папи Франциска «Misericordiae vultus» («Обличчя милосердя»): «Входячи у Святі Двері, дозвольмо огорнути себе Божому Милосердю, і даймо відповідь своїми вчинками, аби й ми самі були милосердні до інших – так, як Отець милосердний до нас». Перед благословенням на закінчення Літургії було прочитано оголошення, що у неділю 20 грудня в нашій дієцезії Двері Милосердя будуть відкриті ще в санктуарії Божого Милосердя (м. Ківерці), окрім вже відкритих у переддень цієї неділі в храмі святих апостолів Петра і Павла та Божого Милосердя (м. Рівне).

…

Яке ж значення цих прикрашених дверей наших храмів? Ці двері насамперед є закликом для нас. Потрібно лише довіритися – і увійти. А потім треба вийти назовні, щоб нести Милосердя Бога до своїх ближніх.

Анатолій Оліх

Світлини: Сергій Прокоп’юк