Папа: У Христі не існує поділу на раси, мови і культури; у Ньому все людство об’єднане

Три волхви-мудреці, які прийшли поклонитися новонародженому Христові, є «живим свідченням того, що зерна істини присутні всюди», – зазначив Папа Франциск у проповіді під час Святої Меси, яку він очолив у середу, 6 січня 2016 р., в базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди урочистості Богоявлення Господнього. За його словами, Христос є світлом, яке нас просвітлює, і ми його потребуємо для того, щоб «послідовно відповісти на покликання, яке ми отримали».

Глава Католицької Церкви підкреслив, що звіщати Христове Євангеліє – «це не є одним з рішень, з яких можемо вибирати, це не є якоюсь професією». Бути місійною для Церкви «не означає займатися прозелітизмом», для неї буття місійною «рівнозначне вираженню власної природи». «Іншого шляху не існує. Місія є її покликанням: сприяти сяянню Христового світла – це її служіння. Скільки-ж то людей очікують від нас цього місіонерського заанґажування, тому що потребують Христа, потребують пізнавати Отцеве обличчя», – сказав Папа.

«Волхви, про яких нам розповідає Євангелія від Матея, є живим свідченням того факту, що зерна істини присутні всюди, бо вони є даром Творця, Який кличе всіх розпізнати Його, як доброго і вірного Батька. Волхви представляють людей з кожної частини землі, які знаходять притулок у Божому домі. В Ісусі не існує жодного поділу на раси, мови і культури: в цій Дитині все людство віднаходить свою єдність», – вів далі Святіший Отець, додаючи, що завданням Церкви є допомагати кожній людині, «розпізнавати прагнення Бога, яке кожен носить у собі».

Як зауважив Наступник святого Петра, в наші дні багато людей, подібно до євангельських мудреців, живуть «з неспокійним серцем», яке не перестає шукати надійних відповідей, шукаючи «зорю, яка покаже шлях до Вифлеєму». І хоч на небозводі є незліченна кількість зір, «Волхви пішли за новою, іншою, яка для них сяяла найбільше». «Ця зоря їх змінила, – сказав Папа. – Вона спричинилася до того, що вони забули про свої щоденні клопоти й негайно пустилися в дорогу. Вони прислухалися до голосу в глибині душі, який спонукав їх іти за цим світлом, голосу Святого Духа, Який промовляє в кожній людині, і це світло провадило їх, аж доки не знайшли Царя Юдейського в убогій вифлеєській хатині».

Підсумовуючи, проповідник зазначив, що ми також повинні поставати собі запитання: «Де є Той, що народився?». Слід «шукати знаки, які нам посилає Бог, знаючи, що вони вимагають наших зусиль для того, щоб їх відчитати, щоб таким чином, зрозуміти Його волю». Ми спонукувані «вирушити до Вифлеєму, щоб розшукати Дитя і Його Матір». Для цього слід іти за світлом, «яке променіє з Христового обличчя, повного милосердям». А дарами, які можемо Йому принести, є «наша свобода, розум та любов».