Роздуми над тропарем передсвяття Богоявлення

«Готуйся, Завулоне, красуйся, Нефталіме, Йордане ріко, стань, радісно прийми Владику, що йде хреститися. Веселися, Адаме, з праматір’ю, не скривайтесь, як колись у раю, бо Той, що бачив вас нагими, явився, щоб зодягнути в первісну одежу. Христос явився, хотячи оновити всю твар».

Одразу по святі Обрізання Господнього та Св. Василія Великого Церква доручає вірним готувати себе до святого Богоявлення, яке літургійно нічим не поступається святу Різдва Господнього (колись ці спасенні події святкувалися в один день). У дні передсвяття великого Богоявлення у Богослуженнях нашого обряду співається тропар «Готуйся, Завулоне…». Пропонуємо вам декілька думок про текст тропаря.

Завулон і Нафталі (Нефталім) – двоє із дванадцяти синів патріарха Якова. За числом синів Якова (який отримав ім’я Ізраїль), розподілено було обітовану землю, куди прибув народ після виходу з Єгипту. Так-от племена Завулона і Нефталі (нащадки синів Якова) отримали свої наділи у північній частині обітованої землі (пор. ІН 19,10-16.32-39) [1]. Саме у тих землях, згідно з Євангелієм, проживав Христос після того, як Йосиф, оповіщений ангелом, повернувся з Єгипту, куди він поспішно втікав з Марією та Дитям після приходу мудреців зі Сходу (пор. Мт 2,19-23) [2]. І ось тропар закликає ці землі, в яких Христос проживав, радіти тим, що Господь іде хреститися, адже, охрестившись, незабаром розпочне проповідь і спасительну місію. У тих землях розташовувалось і місто Капернаум, яке називатимуть містом Христа. З іншої сторони, тропар явно говорить про сповнення пророцтва Ісаї: І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську. Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло (Іс 8,23-9,1). Святе Богоявлення, а також Таїнство Хрещення звемо просвіченням, бо у ньому ми просвічуємося світлом Господнім. І так нам, що подібно до племен Завулона і Нафталі, перебували у темряві невідання, засяяло Світло.

Тропар закликає ріку Йордан зупинити свою течію (стати) зі страху та благовоління перед Богом, Який незабаром явиться. Якщо у Старому Завіті течія Йордану стала перед Ковчегом Господнім, який переносили священики (пор. ІН 3,15-17) [3], то як тут не стати їй перед самим Богом? Як їй не боятися торкнутися самого Творця?

Тропар передсвяття закликає веселитися Адама і Єву, адже Христос гряде до хрещення, щоб взяти на себе їхні гріхи і гріхи потомків їхніх та змити у течіях Йордану-ріки (пор. Мт 1,21; Йо 1,36) [4]. Їм більше не слід скриватися (ховатися) від Бога, як колись у раю після гріхопадіння (пор. Бут 3,6-7) [5]. Бог, відаючи про їхню вину, бере її на себе та повертає їм первісну одежу – благодать єдності з Богом. Мова зовсім не йде про одежу у буквальному значенні, адже Адам і Єва сотворені були нагими і не соромилися один одного. Сором і відповідно зшивання смоківного листя, щоб прикрити тіло, слідує уже після гріхопадіння. Тому під первісною одежею слід розуміти первісну благодать, з якої себе обнажили Адам і Єва, впавши у гріх.

В кінці тропар звіщає нам, що Христос явився не лише, щоб оновити людину (в образі Адама і Єви розуміємо усе людство), але також усю твар, тобто усе творіння. Адже і природа зазнала на собі дію гріха людини. Христос же усе оновляє своїм спасенним пришестям.

Марія Ярема

[1] ІН 19,10-16: Третій жереб вийшов для синів Завулона, за їх родами. Границя їх уділу доходила до Саріду. Далі здіймалась їхня границя на захід, до Марали, торкалась Дебешету й потоку, що проти Йокнеаму. Потім повертала від Саріду на схід сонця до границі з Кіслот-Табором, виходила на Даврат і здіймалась на Яфію; звідтіль проходила на схід у напрямку Гат-Хеферу до Ет-Каціну, виходила на Ріммон-Метоар до Неа. Тоді загинала коло нього на північ на Ханнатон і кінчалась у Іфтах-Ел-долині. Каттат, Нагалал, Шімрон, Їдала та Бет-Легем: дванадцять міст з їхніми селами. Це було спадкоємство синів Завулона за їхніми родами, ці міста з їхніми селами.

ІН 19,32-39: Для синів Нафталі випав шостий жереб, за різними родами синів Нафталі. Границя їхня йшла від Хелефа, від Елон-Бецаананніму, Адамі-Некеву та Явнеелу до Лаккума й кінчилась при Йордані; повертала на захід до Азнот-Тавору, а звідси виходила на Хукок і стикалась на півдні з Завулоном, на заході з Ашером і з Юдою коло Йордану на схід сонця. Укріплені міста були: Ціддім, Цер, Хаммат, Раккат, Кіннерет, Адама, Рама, Хацор, Кадеш, Едреї, Ен-Хацор, Ірон, Мігдал-Ел, Хорем Бет-Анат, Бет-Шемеш: дев’ятнадцять міст з їхніми селами. Таке було спадкоємство коліна синів Нафталі за їхніми родами, міста з їхніми селами.

[2] Мт 2,19-23: Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: «Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка». Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

[3] ІН 3,15-17: І як тільки ті, що несли кивот, прийшли до Йордану, і ноги священиків, що несли кивот, замочилися край води, – Йордан же виступає всюди з берегів під увесь час жнив, – вода зупинилась: та, що текла згори, стала валом вельми далеко, коло міста Адам, що біля Цартану; а та, що текла вниз у Арава-море, хоре Солоне, цілком відплила, і народ перейшов (Йордан) навпроти Єрихону. Священики ж, що несли ковчег завіту, стояли на суші посеред Йордану непорушно, тим часом як увесь Ізраїль переходив по сухому, аж покіль увесь народ не перейшов через Йордан.

[4] Мт 1,21: Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх. Йо 1,36: Угледівши ж Ісуса, який надходив, – мовив: «Ось Агнець Божий».

[5] Бут 3,6-7: Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.