Владика Теодор про історію Кам’янець-Подільської єпархії

Історія розвитку Кам’янець-Подільської єпархії сягає сивої давнини. Адже Поділля із X століття належало до Київської держави. А в XIII-XIV столітті воно належало до Галицько-Волинського князівства. Та згодом відійшло під володіння Литви. А вже в XV столітті Поділля стало частиною Польщі. Із середини XV століття місто Кам’янець було центром Подільського воєводства.

Щодо церковного статусу, то Поділля, за свідченням документів, від початку XIV століття, з 1303 року, належало до Галицької митрополії, яка проіснувала недовго. Тож невдовзі цей край став частиною великої Київської митрополії.

Про це у відеоблозі для «Живого телебачення» сказав владика Теодор, Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, розповідаючи про історію становлення УГКЦ на цих теренах.

Єпископ розповів, що тоді київські митрополити називалися «Митрополит Київський і Галицький». У 1539 році, стараннями подолян та галицьких міщан, була відновлена Галицька єпархія: «Вона була дуже розлога, тому її поділили на три крилоси. Один із них Кам’янецький. Іноді вживалася назва “Кам’янецька єпархія”».

Таким чином, Галицьке, Кам’янецьке та Львівське єпископства очолював один єпископ, який мав резиденцію у Львові. У XVIII столітті Кам’янецька єпархія дуже розвивалася. Тут єпископ Йосиф Шумлянський організовував собори, т. зв. «трилітні собори». Є свідчення 1761 року єпископа Лева Шептицького, який у звіті до Апостольської столиці описує стан цієї єпархії. За словами владики Теодора, в Кам’янці-Подільському існував катедральний собор Пресвятої Трійці, а єпископська резиденція мала назву «Владичне».

Згодом, наприкінці XVIII століття, Поділля переходить під володіння Російської імперії. Кам’янецька єпархія в цей період складалася із 25 деканатів і 919 парафій. «Поділля було тоді надзвичайно розвинутим під церковним оглядом», – зазначив він.

Проте Російська імперія одразу була вороже налаштована до УГКЦ. Тому єпископ Білянський намагався зберегти свою юрисдикцію. Та однак це йому не довго вдавалося. У XIX столітті єпархія та Церква тут остаточно ліквідовується.

«Проте, коли Папа відновив у 1807 році Галицьку митрополію в межах Австрійської імперії, галицькі митрополити зберегли титули єпископів Кам’янецьких. Цим скористався владика Андрей, коли у 1907 році призначив туди свого представника о. Олексія Зерчанінова як вікарія. Усі наші митрополити зберігали ці титули, покликаючись на історію розвитку УГКЦ на цих теренах до сучасності, до того часу, коли за рішеннями Синоду церковний статус тієї території змінювався», – додав він.