Важкі питання. Який сенс покаяльних практик?

ПИТАННЯ: Мені незрозумілий сенс християнських покаяльних практик. У життєписі святого Арсського пастиря розповідається, що він бичував себе до крові і втрати свідомості. Чи виправдані такі практики Святим Письмом?

ВІДПОВІДЬ: Біблійна основа покаяння, вираженого постом та іншими аскетичними практиками, в першу чергу знаходиться в описі 40-денного спокушення Ісуса в пустелі. Сам Господь закликав до покаяння на початку Своєї проповіді: «Покайтеся і віруйте в Євангеліє» (Мк 1,15).

«Умертвлюю і поневолюю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним» (1 Кор 9,27): ці слова святого апостола Павла, безсумнівно, надихали багатьох святих. Тома Аквінський так описував сенс покаяльних практик: «всяка чеснота, виділена особливим чином, викорінює звичку протилежного їй гріха, подібно до того як білизна стирає чорноту одного і того ж предмету. Покаяння ж … викорінює гріх, оскільки гріх відпускається благодаттю Божою за сприяння людини».

Навіщо ж умертвляти плоть, якщо Ісус, Син Божий, на Хресті приніс Себе в остаточну і досконалу жертву? Святий апостол Павло пише: «Тепер я радію в стражданнях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його, що воно – Церква» (Кол 1,24).

Своєю жертвою Христос повністю здійснив справу порятунку. Але Його жертва здійснюється в нас, якщо ми приймаємо її, маючи ті самі думки, що й Христос. Тобто, говорячи про «нестачі», Павло вказує на нашу особисту участь у цій жертві, адже ми – члени Тіла Христового.

Коментуючи євангельське оповідання про зцілення розслабленого, святий Тома Аквінський помічав, що за допомогою слів «Прощаються тобі гріхи твої» Христос зцілив насамперед душу, а потім вже і тіло, оскільки було необхідно спершу видалити перешкоду, що заважає прийняти благодать зцілення.

Покаяльні практики мають на меті якраз зробити нашу душу готовою до прийняття милостей Божих. Вони служать для того, щоб очистити і викорінити причини гріха, для того, щоб зростити нашу здатність любити і зробити нас готовими прийняти Христові обітниці.