11 лютого – Всесвітній День хворого

День хворого, який започаткував св.. папа Іван Павло ІІ у 1992 році, є ширшою можливістю, щоб привернути увагу народу Божого та громадянського суспільства до хворої людини та розпізнати у ній суб’єкт та адресата євангелізації на церковному і соціальному рівнях.

У папському документі зазначено наступні цілі Дня хворого:

Звернення уваги Божого народу, та, як наслідок, численних католицьких установ охорони здоров’я і самого громадянського суспільства на необхідність забезпечити кращий догляд за хворими;
Допомогти хворим зрозуміти цінність страждання на фізичному, але, найперше, на духовному рівні;
Особливим чином залучати єпархії, християнські громади та релігійні сім’ї до пасторальної праці в сфері охорони здоров’я;
Заохочувати залучення цінного внеску волонтерів;
Нагадувати про важливість духовного і морального становлення медичних працівників;
Допомогти краще зрозуміти важливість духовного супроводу хворих з боку єпархіальних священиків та чернецтва, а також тих, хто живе і працює поруч зі страждаючими.

У різних країнах цей день відзначають різноманітними ініціативами та програмами на рівні єпархій, парафій та медичних установ.

День хворого покликаний сприяти наступним сферам діяльності:

Привернення уваги та інформування

Перш за все, необхідно привернути увагу спільнот до значення та завдань Дня хворого. Напередодні Дня хворого папа готує послання для поширення серед християнських спільнот.

Задля того, щоб привернути увагу великої кількості людей, інформувати їх про День хворого, Церкві потрібні різні засоби комунікації (приватне телебачення, місцеве радіо, єпархіальна тижневики, парафіяльні бюлетені, плакати й афіші у публічних місцях).

Формування і трансформація культури

Церква намагається протистояти клімату гедонізму і релятивізму, який переважає у сучасному суспільстві, прийняття і цінність вразливості, що представлена хворобою, старістю і смертю. Важливе завдання Дня хворого – це змінювати культуру, поширюючи ті цінності, які гуманізують і євангелізують людину, життя і страждання.

Серед культурних ініціатив, які організовують з нагоди Дня хворого, можна назвати: круглі столи, зустрічі й конференції на теми, пов’язані з Днем хворого, зустрічі з молоддю у школах, мистецькі конкурси, навчальні зустрічі волонтерських груп, свідчення хворих та інтерв’ю.

Літургійні ініціативи

У багатьох місцях ця сфера діяльності є, на жаль, чи не єдина, яка існує. Серед літургійних ініціатив, які проводяться в парафіях, лікарнях та єпархіях, слід відзначити: свята літургія за хворих в соборі, яку очолює єпископ, звершення таїнства єлеопомазання літніх людей та хворих у парафії, молитовні чування молодих людей.

Сприяння благодійній та пастирській діяльності

День хворого покликаний активізувати або посилити ініціативи, спрямовані на допомогу хворим, особам з обмеженими можливостями та літнім людям шляхом періодичного перепису, фіксації матеріальних, моральних та духовних потреб і залучення різних груп до цього служіння.

З нагоди Дня хворого волонтери приносять символічні подарунки тим, хто страждає у лікарнях та будинках престарілих (наприклад, вервичку, квіти), а в деяких місцях школярі дарують пацієнтам свою посмішку та листи.

На пастирському рівні багато єпископів використовують цю нагоду для відвідування хворих у лікарнях; у різних єпархіях відбуваються щомісячні реколекції для священиків, присвячені роздумам про пасторальну працю в сфері охорони здоров’я; у різних парафіях спільноти долучаються до просвітницьких чи пастирських ініціатив.

Загалом, День хворого – це найкращий шлях для підвищення чуйності християнських спільнот та громадянського суспільства до світу страждання. Проте важливо, щоб цей День не зводився до однієї окремої події, але щоб підготовка і супровід відбувалися й упродрвж наступних місяців з метою забезпечення постійної праці християнської спільноти поруч із страждаючими.

Послання Святішого Отця Франциска з нагоди XXIV Всесвітнього Дня Хворого 2016