Проповідь Папи Франциска під час Святой Меси в Сан-Крістобаль-де-лас-Касас

“Lismantal Kajvaltiketojlek – Господній закон досконалий; він оживляє душу. Так починається псалом, що ми тільки-но почули. Господній Закон досконалий і псалмоспівець старанно перераховує все, що закон пропонує тим, хто чує і слідує йому: він відроджує душу, він дає мудрість простодушним, він радує серце, і дає світло для очей”- так розпочав свою промову Папа Франциск під час Святої Меси у Сан-Крістобаль-де-лас-Касас 15. 02. 2016 року.

“Це закон, який народ Ізраїлю отримав з рук Мойсея, закон, який допоможе народу Божому жити у свободі, до якої вони були покликані. Закон, покликаний бути світлом для подорожі і супроводжувати у паломництвійого народу. Люди, які досвідчили рабства і тиранії фараона, які перетерпіли страждання і гноблення до моменту, коли Бог сказав: “Досить! Не буде більше цього! Я побачив їх страждання, я чув їх плач, я знаю їхні страждання” (пор. Вих 3:9). І тут є видиме справжнє обличчя Бога, обличчя Отця, який страждає, коли бачить біль, жорстоке поводження і відсутність справедливості для його дітей. Його слово, його закон, таким чином, стає символом свободи, символом щастя, мудрості і світла. Це досвід, реальність, яка передається фразою, якою молився в Пополь-Вух і народжується з мудрості, накопиченої в цих землях з незапам’ятних часів: “Світанокприходить для всіх племен разом. Лице землі було негайно зцілене сонце” (33). Сонце зійшло для людей, які в різний час йшли в самий розпал історії у найбільш похмурі її моменти.

У цьому виразі одні чують сильне бажання жити у свободі, є туга тих, якіспоглядають землю обіцяну, де гноблення і жорстоке поводження, і приниження не є заробіткомдня. У серці людини і в пам’яті багатьох наших людей відображена це туга за землею, за тим часом, коли людська корупція буде подолана братерством,коли несправедливість буде переможена солідарністю і, коли насильство буде вгамованемиром.

Наш Отець не тільки розділяє це бажання, але Він сам надихає і продовжує робити це даючи нам свого Сина Ісуса Христа. В ньому ми відкриваємо солідарність Отця, Який крокує по нашій стороні. У Ньому ми бачимо, як досконалий законприймає плоть, приймає людський вигляд, розділяє нашу історію, як ходить зі своїм народом і його підтримує. Він стає Шляхом, Він стає Істиною, Він стає Життям, так, що останнє слово є не за темрявою, а світанок може і не припиняєсходитиу життійого синів і дочок.

Багато в чому це були спроби мовчання і тьмяної туги, і багато в чому це були спроби знеболювання нашої душі, і багато в чому це були зусилля, щоб заспокоїти і приспати наших дітей і молодь якоюсь млявістю, припускаючи, що вже нічого не можна змінити, що їх мрії можуть ніколи не збудуться. Перед лицем цих спроб, саме творіння також здіймає заперечення: “Ця сестра зараз кричить до нас, тому що ми завдали шкоди їй нашим безвідповідальним використанням і зловживаннямдобрами, якими Бог наділив її. Ми прийшли, щоб побачити себе як її князів і господарів, які мають право грабувати її як завгодно. Насильство присутнє в наших серцях, поранених гріхом, також знаходить своє відображення в симптомах хвороби, що проявляється в ґрунті, в воді, в повітрі і у всіх формах життя. Тому сама земля, обтяжена і спустошена, є однією з найбільш занедбаною,знею жорстоко поводяться наші бідні; вона стогне в муках народження ” (Рим 8:22)” (Сі Laudato’, 2). Екологічний виклик, який ми переживаємо тайого антропогенні причини, впливаютьна всіх нас (пор. ін. Сі Laudato’, 14) і вимагає нашого відгуку. Ми більше не можемо мовчати перед однією з найбільших екологічних криз в світовій історії.

У зв’язку з цим нам належить багато чому навчитися. Ваші народи, як і єпископи Латинської Америки визнали, що знають, як гармонійно взаємодіяти з природою, яку вони шанують як “джерелоїжі, спільний дім і вівтар людського обміну” (Апаресіда, 472).

І ще, при багатьох нагодах, систематичним і організованим чином, ваші люди були незрозумілими та ізольованими від суспільства. Деякі вважали ваші цінності, культуру і традиціїгіршими. Інші, інтоксиковані владою, грошима і ринковими тенденціями, вкрали ваші землі або забрудненилиїх. Як це сумно! Наскільки доцільно було б для кожного з нас перевірити свою совість і навчитися говорити: “Прости мене!”. Сучасний світ, інфікований “одноразовою” культурою, потребує вас!

Незахищена від культури, яка прагне придушити всю культурну спадщину та особливості в гонитві за гомогенізованим світом, сучасна молодьмає чіплятися за мудрість своїх старших!

Сучасний світ, подоланийкорисливістю, повинен заново навчитися цінностіподяки! Ми радіємо в упевненості, що “Творець не залишить нас; він ніколи не кидає свій задум любові і нежалкує, що створив нас” (Сі Laudato’, 13). Ми радіємо, що Ісус продовжує вмирати і воскресати знову в кожному жесті, який ми чинимо для найменших з наших братів і сестер. Давайте будемо рішучими, аби бути свідками Його Муки і Його Воскресіння, аби стали тілом ці слова: Li smantal Kajvaltike toj lek– Господній закон досконалий і втішає душу.”