«Ця людина пройнята глибокою повагою, любов’ю до України і до Церкви», – згадує про отця Івана Музичку пані Людмила Филипович

1 березня 2016 року минуло дев’ять днів від дня смерті мислителя і богослова, заслуженого ректора Українського католицького кніверситету імені св. Климента Папи у Римі, почесного доктора Українського католицького університету у Львові, науковця, публіциста, визнаного діяча руху «За Патріархат», священика Української Греко-Католицької Церкви – отця Івана Музичка.

До студії «Живого радіо Воскресіння», щоб поділитися спогадами та вшанувати пам’ять, завітали друзі отця Івана по спілкуванню та листуванню – релігієзнавець, доктор філософських наук, професор Людмила Филипович та президент Української асоціації релігієзнавців, доктор філософських наук, професор Анатолій Колодний. Науковці ділилися своїми спогадами про цю непересічну особистість.

Анатолій Колодний пригадує першу зустріч із отцем Іваном Музичком: «Це була конференція у Львові, присвячена ювілею папських енциклік. Отець Іван брав участь в цій конференції – отак ми познайомилися. Як для мене, він був більше академічним богословом. Наші відносини склалися так, що в листах він мене називав «приятель», або «друже-брате» – це вже вища оцінка наших відносин. Переписка була до останнього».

«Ми знайомі із отцем з 1996 року. І я пам’ятаю враження, яке на мене справив отець Іван Музичка – він вразив мене своєю строгістю, зібраністю, дисциплінованістю. Це людина, яка мислила концептуально, дуже глибоко, тобто це як західний світ прийшов тоді до нас. Спілкування з ним для мене було великою життєвою школою. Він неодноразово був у нас дома, дуже любив вареники і всю українську кухню. Він завжди був дуже вдячний за все, що йому пропонували. Це християнин-українець – він настільки любив Україну, що просто не мислив своє існування поза Україною. І при всякій можливості він завжди приїжджав», – розповідає Людмила Филипович.

Знайомі та друзі отця Івана Музичка вирішили вшанувати його пам’ять у Києві: «15 березня почнемо ми все о 15.00 в капличці поруч з метро Хрещатик (на алеї Небесної сотні), а на 16.00 ми всіх запрошуємо до Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди, де ми поділимося своїми споминами. Хочемо запросити людей, які його особисто знали. І всіх, кому не байдужа доля цієї людини. А це людина гігантська, це глиба, яку ми не маємо права забути, а навпаки, його приклад життєвої віддачі, приклад життєвої присвяти перебрати і навчитися – як можна жити, як треба жити в сучасних умовах».