П’ять типових маніпуляцій ЛГБТ-промоутерів

Українське суспільство знов штормить: тема сексуальних меншин обговорюється у зв’язку з черговими провокаціями у Львові. Не беручись судити, хто в тих сутичках правий, а хто ні, пропоную вам свій топ-5 маніпуляцій, до яких зазвичай вдаються активісти ЛГБТ-руху та свідомі або несвідомі пропагандисти з числа їхніх симпатиків.

1. Права людини = права гомосексуалістів.

Права людини є недоторканими. Це цінність, яку суспільство покликано захищати та боронити. Але чи дійсно до прав людини входить право на пропаганду гомосексуалізму? Право однієї людини закінчується там, де починається право іншої людини. Правом суспільства є декларувати та законодавчо закріпляти свої цінності. В Україні сьогодні існує консенсус про цінність традиційної сім’ї та традиційної любові як норми стосунків між чоловічою та жіночою статтю. Коли якісь невелички групи людей беруться атакувати ці погляди, вони вимушують захисників чинити їм спротив, реалізуючи тим самим своє право на відстоювання своєї думки. Адже право відстоювати суспільні та сімейні цінності — це теж невід’ємне право людини, рівно як і захищати їх від руйнування та атак тих, хто їх не поважає. Частіше всього, спротив виражається лише у критиці та протестах проти гомо-акцій. Але коли цінностями починають нахабно зневажати, протест стає більш радикалізованим. Якщо би гомоактивісти дослухалися до почуттів суспільства, вони би не наразилися на негатив. А якщо вже вийшли у публічний простір – то, значить, кинули суспільству виклик. Хто сіє вітер — пожне бурю (с).

2. Європа = захист прав гомосексуальних меншин.

Насправді в Євросоюзі є чимало країн, в яких сімейні цінності є офіційно захищеними і в яких відсутні шлюби між особами одної статі. Інтегруючись у євроспільноту зовсім необов’язково наслідувати законодавство країн з ліберальним ставленням до гомосексуалізму, простіше і легше орієнтуватися на ближчих нам по мові та культурі поляків або хорватів. Польща та Хорватія не визнала гомосексуальні співжиття шлюбами, залишаючися при цьому розвиненими та культурними членами ЄС.

3. Відсутність гей-сприятливого законодавства = дискримінація.

У більшості випадків гомосексуалісти мають рівні права з іншими членами суспільства. Вони є захищеними тими самими законами, які захищають всіх громадян. У випадку нападу, пограбування, хвороби, безробіття і т.д. геї користуються рівними правами зі всіма. В нас не заборонено гомосексуалістам займати державні посади або створювати громадські об’єднання. Є лише одна площина, в якій гомосексуалістам відмовлено: шлюб. Шлюб — це форма сімейного співжиття, яка безпосередньо базується на розумінні сім’ї як союзу чоловіка і жінки. Тому змінювати це уявлення — це руйнувати поняття норми, а відповідно, змінювати етику та моральні орієнтири суспільства. Подібне можна робити лише у тих випадках, коли суспільство у більшості підтримує погляди гомосексуалістів. Коли ж 90% країни є категорично проти зміни поняття сім’ї, перетворення законодавства на користь меншин буде недемократичною та протиправною процедурою.

4. Проти гей парадів = гомофоб

Дуже багато людей цілком нормально ставляться до гомосексуалістів як таких — дружать з ними, поважають, допомагають у чомусь, але тим не менше виступають категорично проти гей парадів та легалізації гомосексуалізму на законодавчому рівні. ЛГБТ-пропагандисти називають таких людей гомофобами, хоча насправді вони гомофобами не є. Скоріше навпаки — саме такі люди і захищають гомосексуалістів від знущань радикально налаштованих хуліганів. А називаючи їх гомофобами, гомосексуалісти лише відштовхують їх, позбавляючи себе голосів на свій захист. Наступного разу вони не стануть вас захищати перед нападниками, а просто відстороняться від конфлікту, чи навіть підтримають його.

5. Не визнавати гомосексуалізм нормою = середньовіччя

Правда полягає в тому, що в більшості країн світу гомосексуалізм донедавна був у списку психічних хвороб, і лише наприкінці ХХ століття деякі країни прибрали його з такого переліку. Зокрема, Всесвітня організація охорони здоров’я прибрала гомосексуалізм зі списку хвороб у 1992 році, Великобританія перестала вважати його хворобою ще пізніше – у 1994-му. При цьому чисельні науковці світу й досі зараховують гомосексуальну поведінку до психо-сексуальних відхилень. Скоріше можна казати про спірний характер визнання гомосексуалізму нормою. Це — зовсім нова тенденція, яка, цілком імовірно, може бути зміненою після зміни політичної кон’юнктури у світі.

Маніпуляції існують для того, щоби змусити людину не думати головою, а рефлекторно реагувати з передбачуваним для маніпулятора результатом. Розмірковуючи про ЛГБТ-акції, важливо бачити, де люди висловлюють свою позицію, а де маніпулюють. З позицією можна дискутувати, а на маніпуляції треба просто вказувати, уникаючи їхньої дії.

Михайло Шелудько