Папа: Про милосердя легко говорити, але потрібно також свідчити про нього ділами

Милосердя ніколи не може залишати нас спокійними, але спонукає виходити й шукати тих, які його потребують. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час молитовного чування, яке в суботу, 2 квітня 2016 р., напередодні свята Божого Милосердя, відбулося на площі Святого Петра у Ватикані в рамках Ювілею осіб, що мають набожність до Божого милосердя.

«З радістю та вдячністю поділяємо ці хвилини молитви, яка вводить нас у Неділю Божого Милосердя, якої дуже бажав святий Іван Павло ІІ, щоби сповнити прохання святої Фаустини», – зазначив Святіший Отець на початку проповіді, зазначаючи, що свідчення та біблійні читання, які прозвучали під час чування, відкривають нам численні обличчя милосердя, з яким Бог виходить нам назустріч, ніколи не втомлюючись його висловлювати, «а ми ніколи не повинні призвичаюватися його отримувати, шукати й прагнути». Бо воно є чимось «завжди новим», викликаючи у нас «подив і захоплення», коли бачимо «велику творчу винахідливість Бога, коли Він виходить нам назустріч зі Своєю любов’ю».

Як зауважив Наступник святого Петра, «Бог об’явився, неодноразово виявляючи Своє ім’я», а цим іменем є «милосердний». «Наскільки великою і безмежною є Божа природа, – сказав він, – настільки великим і безмежним є Його милосердя, до такої міри, що змогти описати всі його аспекти здається непосильним починанням».

Насамперед, Папа вказав на те, що перегортаючи сторінки Святого Письма, бачимо, що милосердя – це, передусім, близькість Бога до Свого народу, яка, в основному, представляється, як «допомога і захист», подібно до близькості батька-матері до своєї дитини. Про це читаємо в пророка Осії: «Я притягав їх узами доброти, путами любові, я був для них, немов той, що притуляє дитя до щоки своєї, я схилявся над ним, щоб дати йому поживу».

«Це дуже промовистий образ: Бог бере кожного з нас та підносить аж до Своєї щоки. Стільки ніжності в ньому вміщено, яку ж любов він виражає», – сказав Папа, додаючи, що саме ніжності, слова, про яке, здається, сьогодні забули, дуже потребує сучасний світ, й зазначаючи, що ці слова пророка спадають йому на думку, коли він дивиться на емблему Ювілею: Ісус не лише несе людство на Своїх плечах, але Його щока мало що не зливається зі щокою праотця Адама.

Святіший Отець підкреслив, що ми маємо не такого Бога, Який не вміє «зрозуміти і співстраждати» наші слабкості, але навпаки, «силою Свого милосердя» Він став одним із нас. «В Ісусі ми не лише можемо доторкнутися до Отчого милосердя, – додав він, – але отримуємо спонуку самим ставати засобами Його милосердя. І може бути легко говорити про милосердя, в той час, як більш зобов’язуючим є конкретно ставати його свідками. І цей процес триває все життя і не повинен зупинятися. Ісус сказав, що ми повинні бути милосердними, як Отець».

Об’являючись нам, як близькість і ніжність, Боже милосердя приймає також форму співчуття та взаємоподілу, утішення та прощення. «Чим більше хтось його отримує, настільки більше він покликаний передавати його далі, ділитися ним. Його неможливо тримати захованим чи затримувати виключно для себе. Воно є чимось, що розпалює серце, спонукуючи його любити, розпізнаючи обличчя Ісуса Христа насамперед у тому, хто є віддаленим, слабким, самотнім, розгубленим та відкиненим. Милосердя, – наголосив Папа, – не стоїть на місці, воно вирушає на пошуки загубленої вівці, а коли віднаходить її, то виявляє радість, яка передається іншим».

«Дорогі брати й сестри, – підсумував Наступник святого Петра, – милосердя ніколи не залишить нас у спокої. Це Христова любов, яка викликає у нас неспокій, аж доки ми не досягнемо мети; яка спонукає нас обійняти і пригорнути, прилучити всіх, хто потребує милосердя, аби дозволити на те, щоб всі примирилися з Отцем. Ми не повинні боятися. Це любов, яка досягає та огортає нас настільки, що виходить за межі нас самих, даючи нам змогу розпізнати його обличчя в обличчях ближніх. Піддаймося слухняно проводові цієї любові та станемо милосердними, як Отець».

Уділивши учасникам чування своє благословення, Глава Католицької Церкви також поділився тим, що йому спало на думку, що «було би прекрасним», якби своєрідною згадкою про цей Рік Милосердя в кожній дієцезії став якийсь «заклад милосердя». «Було би прекрасним, якби кожна дієцезія замислилася: що можемо залишити, як живу згадку, як живе діло милосердя, немов стигма живого Ісуса, на згадку про цей Рік Милосердя? Задумаймося та говорімо про це з нашими єпископами», – закликав Папа.