Папа Франциск: пам’ять про Божу присутність зміцнює на шляху віри

Християнин повинен завжди зберігати у пам’яті ті події, у яких Господь став присутнім у його житті, адже така пам’ять зміцнює на шляху віри. На цьому наголосив Вселенський Архиєрей, проповідуючи під час Служби Божої у каплиці ватиканської резиденції «Дім Святої Марти» у четвер, 21 квітня 2016 року.

Проповідник зазначив, що віра – це шлях, долаючи який людина повинна зберігати у пам’яті усе, що з нею відбувалося, зокрема, ті добрі речі, які Господь їй вчинив, як також і трудності, що траплялись на життєвій дорозі, адже й вони вказують на те, що Бог є з нами і що Він не лякається наших грішних вчинків. На ці думки Святішого Отця спонукав прочитаний під час Євхаристійного богослужіння уривок, де розповідалось про те, як апостол Павло увійшов суботнього дня у синагогу в Антіохії та проповідував Добру Новину про Ісуса, розпочавши від старозавітніх подій з вибраним народом, тобто від Авраама, Мойсея, від єгипетської неволі та обіцяної землі, аж до часів Ісуса Христа. За словами Папи Франциска, ця проповідь Апостола Народів є «історичною», бо ж пригадує ті історичні моменти, у яких можна побачити присутність Господа Бога серед Свого народу, Його дію у житті людини.

Сам Спаситель, у найвизначніший період Свого земного життя, даючи нам Своє Найсвятіше Тіло і Кров, заповів зберігати у пам’яті, тобто уприсутнювати, ті історичні події, що пов’язані з нашим Спасителем, кажучи: «Чиніть це на Мій спомин». Тобто, Христос заохочує спогадувати все те, що мало вирішальний вплив на наше спасіння, зберігати у пам’яті те, як Бог нас спас.

Далі Єпископ Риму заохотив усіх зберігати в пам’яті усе те, що Господь робить в нашому особистому житті, адже кожен із нас проходить шлях разом з Господом, Який є поруч, але Він якого ми іноді самі віддаляємося. «Добре для християнина пам’ятати про свій шлях: як Господь мене провадив аж до цієї миті, як вів мене за руку», – мовив проповідник, зазначаючи, що слід також пам’ятати і ті хвилини, коли ми сказали Богові «ні». Пам’ятаючи про Божу присутність у нашому житті, про те, як ми відповідали на Його благодать, допомагає нам дійти до нової вдячної зустрічі із Господом.

На закінчення Папа наголосив на важливості бути вдячними Ісусові за те, що Він ніколи не перестає прямувати разом з нами нашою життєвою історією. «Скільки разів ми замкнули перед Ним двері, скільки разів вдавали, що не бачимо Його, що не віримо у те, що Він з нами?! Скільки разів ми відреклись Його спасіння?!… Але Він був присутній».