Важкі питання. Доля чи передбачення

ПИТАННЯ: Якщо Бог знає все (тобто знає все, що ми зробили і що ще зробимо), отже, наша доля визначена? Якщо Бог вже знає, хто спасеться, хто навернеться, як ми поведемо себе в певних ситуаціях, навіщо взагалі продовжувати світ? Навіщо Бог створює тих людей, які, як Йому відомо, підуть в пекло?

ВІДПОВІДЬ: Це питання стосується передбачення Бога і свобідної волі людини.

По-перше, передбачення Бога, тобто той факт, що Він знає все, не означає приречення. Наприклад, якщо ми зуміємо дізнатися чи прочитати майбутнє іншої людини, це зовсім не означає, що ми позбавляємо її свобідної волі.

Іноді, навіть не володіючи якимись особливими дарами, ми можемо передбачити, можемо сказати, до чого призведуть певні передумови. Це не означає мати владу над свободою іншої людини. Мова йде про простий прогноз, зроблений на основі нашого досвіду.

Коли ми говоримо про Бога, то потрібно зауважити, по-перше, що Його передбачення є досконалим, всецілим. Він знає, до чого призведуть різні прояви свободи. «Бог більший від нашого серця та знає все», – каже святий Іван в Першому посланні (3,20).

В історії багато людей заперечували, що у Бога є влада передбачати події, пов’язані зі свободою людини. Інші ж, навпаки, вірячи в передбачення Бога, заперечували свободу людини.

Згідно з католицьким віровченням, Бог знає заздалегідь наші вільні дії, оскільки вони відбудуться в майбутньому. Але не можна заявляти, що вони відбудуться саме тому, що Бог знав про них заздалегідь.

Св. Августин розмірковує так: так як наша пам’ять не надає уваги подіям минулого, так само Божественне передбачення не надає уваги подіям майбутнього.

Бог знає не тільки майбутнє, пов’язане зі свободою людини, тобто можливі події. Він знає також ті події, які могли б статися, якби люди прийняли інші рішення. У Старому Завіті ми стикаємося з передчасною смертю деяких людей, смерть яких Бог допускає, поки не відступило їх серце. Ось як це пояснюється в книзі Премудрості Соломона: «Він сподобався Богові й Він полюбив його, а що жив між грішниками, то й переніс його. Його вхоплено, щоб не змінило його глузду або щоб хитрість не обманула душі його» (4,19-11).

У Новому Завіті Ісус говорить, що Тир і Сидон навернулися б завдяки Його чудам, якби Він здійснив їх в цих містах: «Горе тобі, Хоразіне Горе тобі, Вифсаїда! Бо коли б у Тирі та Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі!»- вигукує Ісус в Євангелії від Матея (11,21-22).

Таким чином, католицьке віровчення відстоює і Божественне передбачення, і людську свободу.

Перейдемо до другої частини питання: чому Бог створює тих людей, які, як Він знає, підуть в пекло?

Винахідник автомобіля знав уже заздалегідь: якщо хтось буде використовувати машину неправильно, то вона стане причиною загибелі безлічі безневинних людей. Чи можна вважати винахідника автомобіля відповідальним за всі автокатастрофи? Зрозуміло, ні.

Те ж саме можна сказати і про Творця. І ще: безсумнівно, багато людей задоволені тим, що вони живуть, причому до такої міри, що вони бажають передавати життя іншим істотам, – щоб і інші мали можливість жити. Так що ж – Бог не мав створювати когось із нас, знаючи, що хтось використовує своє життя на зло? Чи не повинен був створювати ангелів, не повинен був бажати, щоб вони були щасливі у вічності, – тільки тому, що деякі з власної волі відкинуть Його і віддадуть перевагу стати демонами?

Виходить, що Бог не мав створювати нас з вами, бажаючи нам вічного щастя і спілкування з Ним, бажаючи нам нечуваної насолоди в раю, – тільки лише тому, що хтось замість раю вибере пекло.

Хіба не повинні були бути створені ми з вами заради великого і дивовижного задуму, який зробить щасливим у вічності нас з вами і багатьох інших?

На вічне питання про те, навіщо Бог нас створив, якщо Він знав, що ми згрішимо, святий Августин відповідає так: «Будучи цілком благим, Бог ні в якому разі не міг би дозволити, щоб в Його творіннях було зло, якби Він не мав стільки сили і доброти, щоб витягувати добро навіть зі зла». Той же Августин пише: «Бог вміє вживати на благо не тільки благі речі, а й погані». А святий Тома Аквінський, в свою чергу, стверджував: «До доброти Бога відноситься те, що Він допускає зло, з якого дістає добро».

Нам поки не дано знати про все те добро, яке Бог добуває. У цьому світі ми бачимо переважно безпосередні ефекти зла. Але дещо дуже важливе про це було нам відкрито: «Із найбільшого морального зла, яке коли-небудь було вчинене, – відкинення і вбивство Сина Божого, – спричинене гріхами всіх людей, – Бог Своєю надмірною благодаттю вивів найбільше добро: прославлення Христа і наше Спасіння», – читаємо в Катехизмі Католицької Церкви (312).

Ось чому в літургії Великої суботи Церква звіщає словами святого Амбросія: «О щаслива вина, що заслужила настільки славного Спасителя!».