Важкі питання. Що означають слова з Послання до Римлян: «Передав їх Бог на нечистоту», – і чи відносяться вони до гомосексуалізму?

ПИТАННЯ: Що означають слова з Послання до Римлян: «Передав їх Бог на нечистоту», – і чи відносяться вони до гомосексуалізму?

ВІДПОВІДЬ: Перечитаємо уважно уривок з Послання до Римлян (1,24-28):

«Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою. Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь. За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні; так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду. І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще».

У цьому тексті йдеться про язичників, які не визнали Бога по вчиненим Ним ділам – «пізнавши Бога, не прославляли Його як Бога», – читаємо в попередніх віршах тієї ж глави.

В декларації «Persona humana» Конгрегації віровчення від 1975 року цей текст цитується в розділі про гомосексуалізм з таким коментарем:

«Згідно з об’єктивного морального устрою, гомосексуальні зв’язки є актами, позбавленими істотного і незмінного порядку. Вони засуджуються Святим Письмом як розпуста, більш того, вони представлені як пагубний наслідок відкидання Бога. Це судження Святого Письма не дозволяє зробити висновок, ніби всі, хто страждають цією аномалією, несуть за це особисту відповідальність, – проте воно свідчить, що гомосексуальні акти є за своєю суттю безладними і за жодних обставин не можуть отримати будь-яке визнання (PH 8)».

Перенесемося тепер на кілька століть назад і звернемося до тлумачення цього уривка святим Томою Аквінським. Ось що він пише: «Потрібно відзначити, що про Бога не сказано, ніби Він передав людей розпусті безпосередньо, спрямовуючи їх бажання до зла, – адже Бог все впорядковує до Себе: «Все Господь учинив ради цілей» (Прем 16,4), в той час як гріх – це те, що відбувається при віддаленні від Нього. Але Він непрямим чином віддає людей гріху, в тій мірі, в якій справедливо позбавляє благодаті, за допомогою якої люди утримуються від гріха; подібно до того, як про когось, хто позбавляє підтримки іншого, говорили б: він його змусив впасти».

«Крім того, – пише далі святий Тома, – потрібно відзначити, що апостол представляє протиприродні пороки, які є найтяжчими з плотських гріхів, як покарання за ідолопоклонство, бо вони, судячи з усього, з’явилися разом з ідолопоклонством, тобто в епоху Авраама, коли, як вважають, зародилося ідолопоклонство. Ось чому йдеться також, що вони були покарані в Содомі, згідно Буття 19. Разом із зростанням ідолопоклонства зростали і ці пороки.