Педофілія-смертельна пастка

“Спочатку нас били, а потім змушували переодягатися в костюми вампірів, тигрів, потім змушували пити кров, для того, щоб ми стали «дітьми диявола»”, – так діти згадували події, що відбулися на місцевому цвинтарі під час по справжньому диявольського судового процесу, що відбувся в місцевості Басса Моденезе в Італії. Суд, який тривав сімнадцять років, був сповнений описів найогидніших злочинів проти дітей, котрих б’ють, ґвалтують, убивають і ховають живцем.

Історія почалася в 1993 році, коли соціальні служби Басса Моденезе позбавили сімю Д., що опинилася в складних життєвих обставинах, батьківських прав. Соціальна служба вирішила віддати хлопчика та дівчинку в прийомну сім’ю. Згідно з законом діти інколи могли відвідувати своїх батьків та старшого брата. Після одного з таких візитів хлопчик розповів своїй прийомній матері, що їхній старший брат, який жив з батьками, “робить сестрі кривду під простирадлом”. Довідавшись про це, соціальний психолог Валерії Донаті звернулася до поліції. В результаті батька та брата було взято під варту та розпочато судовий процес за підозрою в розбещенні неповнолітніх.

Дружина взятого під варту на той час працювала в місцевій парафії, де настоятелем був Джорджо Говоні, священик від імені єпископа був відповідальний за опіку над бідними. Почувши від жінки про страшний злочин, в якому звинувачують її чоловіка та сина, скрутне економічне становище, в якому опинилася їхня родина, священик вирішив допомогти найняти адвоката.

Тим часом діти почали розповідати про нові факти, в яких була задіяна ціла група людей, яка чинила садистські приниження, розбещення та вбивства дітей. В результаті цих свідчень 15 липня 1997 року було оголошено підозру ще сімом особам. Почувши про звинувачення, одна з підозрюваних покінчила життя самогубством, залишивши передсмертну записку, в якій написала: “Я не винна”, ще один звинувачуваний помер від серцевого нападу. За сімнадцять років судового процесу було взято під арешт шістнадцять осіб. Від маштабу та заплутаності процесу ЗМІ називають цю справу “мутне коло”.

Під час допиту діти розповідали про чоловіка, який був головним організатором, за їхнім описом він був подібний до“лікаря” або ж “міського голови”. Діти також згадали, що цей чоловік носив взуття на підборах. Італійська газетаAvvenire наводить частину цього допиту на своїх сторніках:

Слідчий: хто був цей чоловік? Лікар?

Дитина: так.

Сл.: Але це так само міг бути міский голова?

Дт.: Так.

Сл.: Або священиком?

Дт.: Так.

Сл.: Можливо його звали Джорджо, ти коли-небудь чув це ім’я?

Дт.: Мабуть, так.

В ході слідства підозра впала на настоятеля парафії Джорджа Говоні. Підозру підтвердили свідченнями прийомних батьків, які спочатку розповідали про те, що священик в супроводі єпископа приходив до школи з погрозами дитині, а пізніше говорили, що під час шкільної перерви він намагався викрасти дитину.

Італійська газета La Stampa, коментуючи звинувачення писала про свідчиння дітей проти настоятеля, про скупі коментарі управління єпархії, що сподівається на з’ясування всіх обставин справи під час суду, який відбуватиметься найближчим часом. Натомість інший щоденник la Repubblica довідався, що в червні підозрюваного священика управління єпархії перевело з сусідньої парафії в місцевості Монтиньозо та запідозрила, що ця зміна могла бути втечею від вчинених злочинів.

Після повідомлення про підозру священику слідчі провели обшук в його будинку, там вони шукали все, що могло б вказувати на причетність духівника до злочинів. Але жодного доказу не було знайдено. Священик зізнався слідчим, щочерез цукровий діабет страждає на імпотенцію, а також, що ніколи не носив взуття на підборах.

Пізніше в рамках слідчих дій для того, щоб виявити тіла вбитих дітей, слідчі дослідили дно річки, про яку в свідченнях неодноразово згадували жертви. В результаті пошуків було знайдено череп людини, але під час ретельних досліджень було виявлено, що він належав солдату часів другої світової війни.

Не зважаючи на брак доказів, прокуратура вказала на священика як ключову фігуру в мережі педофілів і звернулася до суду з проханням про 14 років ув’язнення для настоятеля. Та вироку священник так і не почув, за два дні до його оголошення настоятель Джорджо Говоні помер від серцевого нападу в кабінеті свого адвоката П’єрфранческо Покі.

Під час похорону 22 травня єпископи, сотні священиків, тисячі віруючих прощалися з ним в чотирьох навколишніх парафіях. У останньому і єдиному інтерв’ю газеті Resto del Carlino священик говорив:“моє життя повне випробувань, тому вимагає терпіння і віри. Біда, якби добрий Бог мене не підтримував”.

На цьому справа “диявольського судового процесу” не закінчилася. 5 червня 2000 року суд видає приголомшуюче рішення: настоятель Джорджо Говоні є не лише лідером секти, але і розпусником, що мав би відбути загалом 157 років ув’язнення, якби не примітка в рішенні суду: “вирок не може бути приведений у виконання внаслідок смерті злочинця”.

В 2001 році адвокати “посмертно засудженого” священика звернулися з поданням до апеляційного суду про перегляд справи Джорджо Говоні. Апеляційний суд підтвердив факти про насильство в сім’ях, але не на цвинтарі (в чому було звинувачено священика), чим виправдав отця Джорджо Говоні в злочинах, які він не чинив.

На знак пам’яті про свого настоятеля прихожани встановили в храмі нагробний камінь з написом: “невинна Жертва наклепу і людської упередженості, старанно допомагав нужденним. Ви не можете заперечити, що його було звинувачено в злочині, якого він не скоював, він переміг завдяки терпінню”.

Ця історія є однією з найвідоміших помилок в судовій історії Італії. Суд в місцевості Басса Моденезе обміняв беззастережну довіру дитячим фантазіям на реальність. Ціною цієї помилки стала смерть невинних людей та назавжди зруйнувані сім’ї.

о. В’ячеслав Гриневич SAC