«Dottore della Chiesa subito!» (Доктор Церкви – вже!)

«Останнє інтерв’ю Папи Бенедикта ХVІ, довжиною з цілу книжку, яке в англомовному перекладі вийде в листопаді, стане останнім доповнення до великого корпусу писемних творів Папи-емерита», – пише на сторінках «The First Things» Майкл Баґґот. На думку автора, це – привід задуматись над спадщиною Бенедикта ХVІ.

Баґґот готується у випадку смерті Папи-емерита організувати групу людей, яка на площі св. Петра в Римі триматиме транспарант «Dottore della Chiesa subito!» – Доктор Церкви – вже! Подібно, як після смерті св. Івана Павла ІІ люди прийшли на ту площу із транспарантами «Santo subito!» (Святий – вже!).

Автор пояснює, що титул Доктора Церкви, як передумову включає не тільки святість, але й видатний внесок у богослів’я Церкви. Але такий внесок у богослів’я, який не став тільки здобутком вузького кола професійних богословів, а отримав аудиторію набагато ширшу від цього вузького кола. Баґґот стверджує, що важко собі уявити богослова після ІІ Ватиканського Собору, який вніс більше від Бенедикта ХVІ у богослів’я і чиї твори би були цікаві для широкого кола читачів. Героїчна працьовитість, мужність і смиренність, з якими Папа-емерит здійснював своє пастирське послання, вказують на святість, якою просякненна діяльність цього інтелектуального гіганта, який без сумніву заслужив уже титул Доктора Церкви.

Кардинал Йозеф Ратцінґер уже був великим богословом, коли у квітні 2005 р. був обраний Наслідником св. Петра. Його книга «Вступ до християнства» вже стала однією з фундаментальних богословських книг нашого часу. Як довголітній глава Конгрегації у справах віри, з 1981р. він курував питання відповіді Церкви на гарячі проблеми часу.

Він зіткнувся з насильницькими протестами проти себе в 1988 р. в лекторії Еразмус, де ЛГБТ активісти верещали в коли він мав говорив про світло і тіні сучасної біблійної екзегези, «Зіґ Хайль!», «Наці Раці!», «Інквізитор, забирайся додому!», «Нацистська свиня!», «Антихрист!». Тоді він терпляче це все вислухав, а після цього рішуче підкреслив потребу громадського діалогу із спірних питань.

Ратцінґер постійно підкреслював неспроможність сучасного секуляризму, протиставляючи йому альтернативу – радість християнського учнівства. Він діяв у апостольському авторитеті, ніколи не ображаючи своїх опонентів.

Автор описує своє здивування сказом ЗМІ, яким вони зустріли обрання Папи Франциска. Майкл Баґґот, описуючи свої зустрічі із паломниками в Римі після обрання Франциска, із сумом констатує, що багато хто з них хвалить Франциска на шкоду Бенедикта: скромний Франциск врятував нас від зажерливого Бенедикта, народний Папа врятував нас від страшного доктринального диктатора, душпастир Франциск врятував нас від жахливого богослова.

Всі ці наклепи на Бенедикта, Франциско-манія, на думку автора статті, спрямовані тільки на одне – заставити католиків забути досягнення Бенедикта ХVІ. Але ще одна потаємна ціль цього – возвеличити Франциска, як анти-Бенедикта, а Бенедикта, як анти-Франциска, щоб посіяти розкол в Церкві.

Саме тому, на переконання автора, не слід піддаватися на подібного роду маніпуляції, а зберігати вірність Церкві Христовій. Саме тому, пише автор, коли Господь покличе до Себе вірного свого працівника у Своєму винограді Йозефа Ратцінґера, він вийде на площу св. Петра в Римі, щоб скандувати «Dottore della Chiesa subito!»