Важкі питання. Як звільнитися від рабства гомосексуального зв’язку?

Запитання: Як звільнитися від рабства гомосексуального зв’язку?

Відповідь: Найголовніше – це намір і бажання жити цнотливо. Перший крок полягає в тому, щоб уникати не тільки гріха, а й того, що безпосередньо до нього веде. Наприклад, припинити співжиття (це стосується не тільки до гомосексуальних зв’язків, а й до будь-яких зв’язків поза шлюбом). Припинення співжиття буде не тільки конкретним кроком, що віддаляє від гріха, а й свідченням євангельської послідовності.

Крім того, варто усвідомити, що сексуальні стосунки між людьми однієї статі ніколи не можуть бути стосунками справжньої любові. Вони суперечать самій природі людської сексуальності, влаштованої як зустріч з протилежною статтю, в якій здійснюється взаємна віддача. Одностатеві зв’язки суперечать премудрому задуму Творця і є збоченням. Вони є не акти любові, але акти похоті, яка руйнує людину зсередини і створює залежність. Учительство Церкви за допомогою різних документів стверджує, що гомосексуальні зв’язки є безладними і в жодному разі не можуть бути схвалені.

Звільнитися від цього рабства допоможуть роздуми над словами з документа церковного учительства «Homosexualitatis problema»: «Як це відбувається у випадку будь-якого морального безладу, гомосексуальні дії перешкоджають реалізації і щастю людини, оскільки вони суперечать творчій премудрості Бога» (HP 7). Дослідження показують, що люди, які живуть у гомосексуальних зв’язках, не перебувають у мирі зі собою і зі своїми нахилами, оскільки ніколи не відчувають задоволення від цих зв’язків, – адже вони ніколи не можуть бути повною взаємною віддачею. Ця віддача може бути повною лише якщо взаємна любов розквітає в народженні та вихованні дітей. Звідси – постійна фрустрація, різні протести і громадська боротьба за те, щоб протиприродний зв’язок якимось чином відшкодували правом на усиновлення дітей. Незадоволеність не залежить від того, отримує чи ні одностатевий зв’язок громадський осуд. Соціологічні дослідження свідчать про таку фрустрацію і в тих країнах, де одностатеві зв’язки давно прирівняні до шлюбу.

Відкидаючи помилкові вчення, що стосуються гомосексуалізму, Церква не обмежує, а, навпаки, захищає свободу і гідність людини в їхньому реальному, справжньому значенні.

З листа із запитанням очевидно, що гомосексуальний зв’язок сприймається саме як рабство, несвобода, як ланцюг, яких складно позбутися – через плотські бажання і спокуси, – і ці ланцюги щораз більше пригинають людину до землі, їх стає щораз важче розбити. Зробити крок у сторону свободи від цих ланцюгів означає стати на шлях стриманості. Цей шлях можна пройти, поступово перетворюючи гомосексуальний зв’язок в стосунки дружби і припинивши спільне проживання.

Про цей шлях розповідає святий Августин, який повинен був зважитися зробити вибір на користь здорового розуму. Його слова зі «Сповіді» можуть допомогти кожному, хто має схожий вибір, незалежно від сексуальної орієнтації: «Утримували мене сущі негідниці й суща суєта – ці старовинні подруги мої; вони тихенько смикали мій тілесних одяг і бурмотіли: «Ти покидаєш нас? З цієї миті ми навіки залишимо тебе! З цієї миті тобі навіки заборонено і те і це!» – «Те і це», – сказав я; а що пропонували вони мені насправді, що пропонували, Боже мій! Від душі раба Твого відверни це милосердям Твоїм! Який бруд пропонували вони, яке неподобство! Але я слухав їх куди менше, ніж неуважно, і вони вже не суперечили мені впевнено, не ставали поперек дороги, а шепотілися немов за спиною і потайки пощипували того, хто відходить, змушуючи обернутися. І все ж вони затримували мене; я зволікав вирватися, обтруситися від них і кинутися на поклик; владна звичка говорила мені: «Думаєш, ти зможеш обійтися без них?» Тільки в словах її вже не було жару, бо на тій стороні, куди давно звернув я обличчя своє – і тріпотів перед переходом, – відкривалася мені Чистота у своїй цнотливій гідності, в ясній і спокійній радості; чесно і ласкаво було запрошення йти і не сумніватися; чисті руки, простягнуті, щоб підхопити і обійняти мене; численні добрі приклади. Було там стільки юнаків і дівчат, таку силу-силенну молоді та людей будь-якого віку: і чистих вдів і незайманих стариць! І чистота в них у всіх, і аж ніяк не безглузда: від Тебе, Господи, чоловіка свого, породила вона стільки радості! І вона сміялася з мене, підбадьорюючи своєю насмішкою і ніби кажучи: «Ти не зможеш того, що змогли ці чоловіки, ці жінки? Та хіба змогли вони своєю силою, а не Божою? Бог Господь їхній вручив мені їх. Навіщо спираєшся на себе? У собі немає опори. Кидайся до Нього, не бійся: Він не відійде, не дозволить тобі впасти; кидайся спокійно: Він прийме і зцілить тебе». Я згорав від сорому, бо ще прислухався до шепоту тих нероб, зволікав і не наважувався. І знову ніби голос: «Будь глухий до голосу нечистої земної плоті твоєї, і вона помре. Вона каже тобі про насолоди, але не за законом Господа Бога твого». Суперечка ця йшла в серці моєму: про мене самого і проти мене самого» («Сповідь», книга VIII, глава 11).

«Було там стільки юнаків і дівчат, таку силу-силенну молоді та людей будь-якого віку: і чистих вдів і незайманих стариць!», – описує Августин своє бачення. Серед перерахованих категорій може опинитися кожен, і силою Божої благодаті, підтримуваний прикладом і допомогою згори численних святих, які здійснювали героїчні вчинки цнотливості з любові до Господа, – кожен може пройти такий же шлях і сказати разом з Блаженним Августином: «Як солодко стало мені раптом позбутися солодких дрібниць: раніше я боявся втратити їх, тепер радів відпустити. Ти прогнав їх від мене. Ти, справжня і найвища Солодкість, прогнав і увійшов на їхнє місце. Ти, що солодший за всяку насолоду, тільки не для плоті і крові, світліший за всяке світло, але сокровенніший за всяку таємницю, вищий за всякі почесті – але не для тих, хто підноситься сам. Душа моя стала вільна від гризучих турбот: не треба просити і кланятися, шукати заробітку, валятися в грязюці, розчісуючи коросту похоті. Я белькотів перед Тобою, Світе мій, багатство моє і спасіння, Господи Боже мій» («Сповідь», книга IX, глава 1).

Таким чином, першим кроком до звільнення повинна бути щира регулярна сповідь, жаль за свої гріховні ланцюги і з’єднання з Ісусом у Таїнстві Євхаристії. До цього потрібно додати те, про що ми говорили спочатку, – необхідність віддалити від себе гріх, тобто умови, що ведуть до гріха, ситуації, які особливо сприятливі для здійснення гріха, якими є насамперед спільне проживання. І, звичайно, молитва, в якій ми постаємо перед Господом зі своїми слабкостями: Він нас підніме і звільнить від усякого рабства.

Ми можемо також порекомендувати книгу «Гомосексуалізм і Католицька Церква» Джона Ф. Харві, засновника асоціації «Кураж», де люди з гомосексуальними нахилами проходять духовний шлях відповідно до морального вчення Католицької Церкви, плекаючи цнотливість і дружбу. Цей шлях, по-перше, містить молитву, духовне читання, регулярне залучення до Таїнств; по-друге, глибоке пізнання себе і свого досвіду, пов’язаного з гомосексуальними нахилами; по-третє, усвідомлення, що повноту життя і щастя можна знайти тільки з Ісусом Христом у Його Тілі – Церкві.