Блаженний о. Енґельмар Унцайтіґ: промінь світла серед пітьми нацизму

«Також і сьогодні, як в часах о. Енґельмара Унцайтіґа, Христова Церква дискримінована, переслідувана, принижувана та знищувана. І це діється також й у нашій Європі, яка часто забуває про свою спадщину християнської цивілізації», – сказав кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації у справах святих, з нагоди беатифікації о. Енґельмара Унцайтіґа. Прослава німецького священика, що загинув у нацистському концтаборі Дахау, відбулася під час Святої Меси, яку представник Святішого Отця очолив у суботу, 24 вересня 2016 р., в м. Вюрцбурґ у Німеччині.

Новий блаженний народився 1 березня 1911 року в Ґрайфендорфі, на території сучасної Чехії. Коли йому виповнилося 18 років, вступив до семінарії та через 10 років прийняв пресвітерське рукоположення, обравши гаслом свого служіння слова: «Якщо ніхто не бажає, піду я!».

Священик відважно критикував політику Третього Рейху та заохочував католиків залишатися вірними Богові та протистояти брехням режиму. Тож не дивно, що вже через два роки його заарештовано та відправлено до концтабору в Дахау, який названо «найбільшим монастирем світу», зважаючи на те, що в період між 1938 і 1945 роками там утримувано понад дві з половиною тисячі католицьких священиків, семінаристів та богопосвячених осіб, разом з півтора сотнею протестантських пастирів і православних священиків. Понад тисяча з них померли у таборі, який, таким чином, став «найбільшим цвинтарем католицьких священиків».

Перебуваючи в Дахау, о. Енґельмар вивчив російську мову, щоб змогти послужити також і в’язням, що походили зі східної Європи. У таборі він здобув славу «святого» та «ангела Дахау» з огляду на те, як опікувався недужими в’язнями, зокрема, хворими на тиф. Взимку між 1944 і 1945 роками від епідемії помер кожен десятий в’язень. В той час, як охорона вже перестала входити в заражені бараки, десятки священиків добровільно приходили туди, щоб обмити та підбадьорити вмираючих і молитися разом з ними.

Серед цих душпастирів був також о. Унцайтіґ, який в одному з листів писав: «Щоб ми не робили, чого б ми не бажали, завжди і лише благодать провадить нас. Божа благодать допомагає нам долати будь-які перешкоди. Любов подвоює наші сили, вчиняє нас неймовірними, задоволеними та вільними. Коли б люди лише знали, що приготував Бог для тих, які Його люблять». Врешті-решт, тиф уразив також і священика, вбивши його 2 березня 1945 року, наступного дня після того, як йому сповнилося 34 роки життя. Через кілька тижнів американські війська звільнили в’язнів концтабору…

«Отець Унцайтіґ є променем автентичної людяності серед темної ночі нацистського панування, – зазначив кардинал Амато. – Він показує нам, що ніщо не може повністю вирвати доброту із людського серця». Його мученицька смерть, за словами Префекта Конгрегації в справах святих, «є для нас потрійним посланням віри, любові і стійкості».