Довічні обіти в абатстві сестер-бенедиктинок

Звичайна, молода дівчина з Білорусі, під натхненням Святого Духа залишивши світ, покинувши свою Батьківщину, вступила на шлях євангельських рад, отримала нове ім’я – с. Августина і подолавши довгу дорогу випробувань свого покликання, прийняла остаточне рішення посвячення себе виключно Богу і 24 вересня склала урочисті монаші обіти в абатстві сестер- бенедиктинок в Житомирі.

Святу Месу, під час якої сестра підтвердила своє рішення бути вірною своєму покликанню, очолив Апостольський Адміністратор єпископ Віталій Скомаровський у співслужінні з прибулими священиками. Євангеліє читав диякон, акцент якого видавав білоруське походження – рідний брат сестри Августини. Після прочитання Євангелії, єпископ від імені Церкви запитав про готовність сестри Августини ревно йти шляхом євангельських рад.

В проповіді єпископ Віталій пригадав, що в такий день треба дякувати Богу за покликання, бо воно є рідким даром. «Кожне покликання є особливим. Ми радіємо, бо покликання є знаком Божого дару. Це ознака Божої благодаті. Саме Бог дає покликання, а людина відповідає. Дорога покликаного – це дорога за Христом. Це дорога на якій людина відкриває і знаходить Бога, тому це дорога захоплення і радості.

… Люди йшли за Ісусом, з ним було цікаво. Він говорив з силою, бачили діла Божі, коли люди чули його – вони раділи. На цій дорозі ти, дорога сестро, будеш бачити і відкривати великі діла Божі, те що Бог є живий і діє, якщо ми йому довіряємо. Хто ж може очікувати від Ісуса дарів, як не той, хто все йому присвятив і віддав свою любов, волю і надію? Бог не ходить в боржниках. Тим, хто його шукає він обіцяє свою близькість і дружбу. Він каже – я назвав вас своїми друзями.

Ця дорога теж є дорогою страждань і хреста. В цьому людському житті є час на сміх, на танці, є час на смуток і сльози. Це є нормальне людське життя. І життя християнина не є особливим з цього погляду, так само і життя монаше. В цьому житті, є різні сторони цього життя. Кожна людська дорога позначена хрестом. Але Бог обіцяє свою вірність і поміч, у відповідь на нашу вірність, Він завжди буде поруч, в радості і смутку. В перемогах і труднощах. Тому обіти, які сьогодні складає наша сестра – це є також молитва, щоб Бог дав нам дар вірності і сили».

Після проповіді відбувся сам обряд складення вічних обітів. Під час співу літанії до Всіх Святих сестра лежала хрестом, що символізує смирення і залежність від Бога.

Монаші обіти сестра Августина склала на руки матері – абатиси Клари Свідерської, зобов’язуючись до життя Євангелією, яка виражена у трьох євангельських радах. Підписання формули обітів відбулось на вівтарі, після чого з рук єпископа сестра отримала обручку, як знак того, що назавжди є зарученою Господу; отримала також чорний вельон та кукулю – особливий бенедиктинський одяг та бревярій, на якому буде молитись, прославляючи Господа.

Сьогодні монастир сестер бенедиктинок наповнювався радістю та вдячністю, яку після закінчення Святої Меси всі присутні були запрошені розділити на святковій трапезі.