Папа Франциск про якості, необхідні для служіння Богові

Якщо хочемо служити Господеві добре, то слід остерігатися віроломності та шукання влади. На це вказав Папа Франциск, коментуючи під час Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти» у вівторок, 8 листопада 2016 р., Христове повчання про те, що учні, виконавши доручене, повинні лише сказати: «Ми – слуги непотрібні».

Зазначаючи, що неможливо одночасно служити і Богові, і світові, Святіший Отець запросив слухачів замислитися над тим, які перешкоди заважають служити Господеві, вільно служити. Він з гіркотою ствердив, що їх є багато, й одна з них – це «бажання влади».

«Як же часто, – сказав проповідник, – ми, можливо, у своєму домі бачили наставлення: тут командую я! А як часто ми, навіть не говорячи цього, дали відчути іншим, що тут, мовляв, командую я? Прагнення влади… А Ісус навчав нас, що той, хто керує, нехай стане немов той, хто служить. І якщо хтось хоче бути першим, нехай буде слугою для всіх. Ісус перевертає з ніг на голову цінності суєтності, цінності світу».

Як зауважив Папа, це «бажання влади» не є шляхом, щоб стати «Господнім слугою», більше того, є «перешкодою». Ще однією такою перешкодою, що зустрічається «також і в житті Церкви» є «віроломство». За його словами, мова йде про випадки, «коли хтось хоче служити Господеві, але також служить іншим речам».

«Господь сказав нам, що ніхто не може служити двом панам. Або служить Богові, або грошам. Так сказав Ісус. Це є перешкодою, але не тим самим, що бути грішником. Грішниками є всі ми та каємося за це. Але бути віроломними означає вести подвійну гру», – підкреслив Наступник святого Петра, додаючи, що «важко, аби той, хто шукає владу або є віроломним, зміг служити, стати вільним Господнім слугою».

За словами Святішого Отця, згадані перешкоди «відбирають мир», спричиняючи «оту сверблячку серця, яка полягає в постійному неспокої та тривозі». Це спонукає «жити в напруженні світського марнославства, жити лише задля того, щоб певним чином виглядати». І скільки-ж то людей живуть лише для того, «щоб бути вітриною», щоб чути похвалу, живуть задля слави. І з цим «неможливо служити Господеві», а тому слід молитися, просити Бога усунути ці перешкоди, аби «у спокої тіла й духа» ми змогли «вільно посвятитися Його служінню».

«Служіння Богові – вільне: ми – сини й доньки, а не раби. Служити Богові в мирі та спокої, коли Він Сам усунув перед нами ті перешкоди, які відбирають мир і спокій, означає служити Йому також у свободі. А коли служимо Богові вільно, то відчуваємо ще глибший мир, чуємо Його голос: “Приступи, прийди, вірний і добрий слуго”. Всі ми, – сказав Папа, – хочемо добре та вірно служити Господеві, але для цього потребуємо Його благодаті. Самі ми не спроможні. А тому слід завжди просити оту благодать, щоб Він усував згадані перешкоди, щоб дарував нам ці спокій і мир серця, щоб служити Йому вільно, як діти, а не як раби».

Свобода служіння, як зауважив проповідник, також спонукає нас повторювати, що ми «слуги непотрібні», усвідомлюючи, що самі нічого не можемо зробити. «Нехай же Господь, – побажав Святіший Отець, – допоможе нам відкрити свої серця й дозволити діяти в них Святому Духові, щоб Він усунув ці перешкоди, насамперед, бажання влади, яке спричиняє чимало зла, і віроломство, дволикість, що полягає в бажанні служити і Богові, і світові. Щоб, таким чином, дав нам отой спокій і мир, завдяки яким можемо служити Йому, як вірна дитина, що наприкінці з великою любов’ю каже: Дякую, Тату, але Ти знаєш, що я – слуга непотрібний».