Катехеза Папи Франциска 16 листопада 2016

Повний текст катехези Папи Франциска під час Загальної аудієнції 16 листопада 2016 року.

Сьогоднішню катехезу ми присвятимо певному вчинку милосердя, який ми всі дуже добре знаємо, але, можливо, не реалізуємо так, як треба: “терпляче переносити надокучливих людей”. А надокучливих людей не бракує. Дуже легко нам охарактеризувати присутність людини, яка може дратувати: це відбувається, коли ми зустрічаємо когось на вулиці, або коли нам телефонують… Відразу ж думаємо: “Як довго я повинен слухати нарікання, плітки, претензії або хвастощі цієї людини?”. Часом нас дратують особи, що знаходяться найближче до нас: завжди є хтось серед родичів; не бракує їх і на робочому місці; і навіть під час відпочинку не можемо бути вільними від них. Що нам робити з “важкими” людьми? Але також і ми можемо бути серед “важких” людей. Чому серед діл милосердя знаходиться і цей? “Терпеливо переносити надокучливих осіб?”.

У Біблії ми бачимо, що Сам Бог повинен проявити милосердя, щоб винести нарікання свого народу. Наприклад, у Книзі Вихід народ виявляється дійсно нестерпним: спочатку плаче, тому що є рабом в Єгипті, і Бог його звільняє; потім, в пустелі скаржиться, тому що не має нічого, щоб поїсти (пор. 16,3), і Бог посилає манну і перепелів (пор. 16,13-16), але, незважаючи на це, скарги не припиняються. Мойсей діяв як посередник між Богом і народом, він також іноді виявиться надокучливим для Господа. Але Бог виявив терпіння і, таким чином, навчив Мойсея і народ цього важливого виміру віри.

Спонтанно виникає перше питання: чи ми коли-небудь робимо іспит сумління, щоби побачити, що також і ми можемо опинитися “важкими” для інших? Легко шукати недоліки і недотягнення інших, але ми повинні навчитися вчуватися в ситуацію інших людей.

Давайте подивимося в першу чергу на Ісуса: скільки Він мав мати терпіння протягом трьох років Свого публічного життя! Один раз, коли разом з учнями Він був у дорозі, Його зупинила мати Якова та Йоана, говорячи: “Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві – один праворуч, другий ліворуч тебе “. (Мт. 20,21). Мати лобіювала інтереси своїх синів! Вона була матір’ю! Також з цієї ситуації Ісус почерпнув натхнення, щоб дати основну науку: Його царство не є царством влади і слави, як це відбувається з мирськими царствами, але царство служіння і обдаровування інших.

Ісус навчає, щоб завжди йти до того, що важливе і дивитися далі, щоб відповідально взятися за свою місію. Ми можемо тут побачити посилання до двох інших вчинків милосердя стосовно душі: грішника застерігати і незнаючого навчити. Давайте подумаємо про велику роботу, яку можна зробити, коли ми допомагаємо людям зростати у вірі та житті. Я думаю, наприклад, про катехетів – серед яких багато матерів і черниць — що присвячують свій час, щоб навчити дітей основам віри. Скільки праці, особливо, коли діти воліли б грати, ніж слухати катехезу!

Супровід в пошуку того, що є прекрасним і важливим тому, що це дозволяє нам ділитися радістю засмакувати сенс життя. Часто ми зустрічаємо людей, які зупиняються на речах поверхових, швидкоплинних і банальних. Іноді тому, що не зустріли нікого, хто б їх спонукав до пошуку чогось іншого і цінування справжніх скарбів. Навчити дивитись на те, що важливе є вирішальною допомогою, особливо в наш час, який, як здається, втратив свою орієнтацію і женеться за поверховими задоволеннями. Навчити відкривати, чого від нас хоче Господь, і як ми можемо на це відповісти, означає йти шляхом розвитку в своєму покликанні, який є шляхом справжньої радості.

Таким чином, слова Ісуса до матері Якова та Йоана, а потім до цілої групи учнів, вказують шлях, щоб уникнути заздрості, непомірних амбіцій і лестощів, спокуси, які завжди бувають, і між нами, християнами. Поради, застерігання і навчання не повинні спричиняти того, щоби ми відчували себе кращими за інших, але зобов’язує нас, перш за все, до глибокого роздуму, щоб переконатися, що ми діємо у відповідності з тим, чого ми вимагаємо від інших. Не забуваймо про слова Ісуса: “Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш? ” (Лк. 6,41).

Нехай Святий Дух допоможе нам бути терплячими у перенесенні надокучливих людей і смиренними та простими в служінні порадами. Дякую.