Папа про кривду неписьменності й про сумніви, що допомагають зростати у вірі

«Не робімо з віри абстрактну теорію, в якій помножуються сумніви. Вчинімо, радше, віру своїм життям. Намагаймося практикувати її в служінні ближнім», – закликав Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 23 листопада 2016 року. Хоч закінчився Ювілей Милосердя, продовжується, однак, цикл повчань, присвячений ділам милосердя. Цього разу Святіший Отець роздумував над «двома ділами милосердя для душі, тісно пов’язаними між собою»: порадити у сумнівах та навчити невігласа.

«Це діла милосердя, якими можна жити як у простому, родинному вимірі, доступному для всіх, – зауважив він, – так і в більш інституційному, організованому, особливо те друге, що стосується навчання. Задумаймося, наприклад, скільки дітей ще досі страждають від неписьменності: цього неможливо зрозуміти, що у світі, в якому технічний, науковий поступ досяг таких висот, існують неписьменні діти. Цього неможливо зрозуміти, це – несправедливість. А скільки дітей страждають через брак освіти. Це стан великої несправедливості, що заторкує гідність особи. Без освіти з легкістю стається жертвами визискування та різних форм суспільних лих».

Єпископ Риму пригадав, що Церква протягом віків відчувала вимогу анґажуватися в освітню діяльність, адже «її місія євангелізації включає старання про відновлення гідності найубогіших». «Починаючи від першого прикладу “школи”, заснованої саме тут, у Римі, святим Юстином в другому столітті, аби християни краще пізнавали священні Писання, аж до святого Джузеппе Калазанціо, який відкрив перші безкоштовні народні школи в Європі, ми маємо довгий перелік святих, які в різні епохи несли освіту найзнедоленішим, знаючи, що прямуючи цим шляхом, можливо подолати нужду й дискримінацію», – сказав Папа, додаючи, що ці люди «до глибини збагнули це діло милосердя й вчинили його стилем свого життя», зумівши перемінити суспільство. Адже часто це була освіта, яка включала професійні навики, одночасно, навчаючи загальнолюдських та християнських цінностей.

Далі Святіший Отець звернув увагу на те, що «добра освіта навчає критичного підходу», який включає також «своєрідний тип сумніву, корисний для того, щоб ставити запитання та перевіряти досягнені результати у світлі кращого знання». І коли говоримо про діло милосердя порадити в сумнівах, то маємо на увазі не такий сумнів. Бути милосердними до тих, які сумніваються, означає «полегшувати біль і страждання, які походять зі страху й туги, що є наслідком сумнівів». Отож, підтримка людини, що почувається слабкою через невпевненість, є «актом справжньої любові».

За словами Наступника святого Петра, хтось може запитати: «А що робити, коли маю багато сумнівів щодо віри? Хіба у Вас ніколи нема сумнівів?». «Звісно, – відповідає Папа, – що в деякі моменти до всіх приходять сумніви! Сумніви, які заторкують віру в позитивному значенні, є знаком того, що ми хочемо краще і глибше пізнавати Бога, Ісуса, таїнство Його любові до нас». Отож, як зауважив Святіший Отець, «добре, коли ставимо запитання про нашу віру, тому що в цей спосіб ми спонукувані поглиблювати її».

«Проте, сумніви слід долати. А для цього слід слухати Боже слово, розуміти, чого воно нас навчає. Важливою дорогою, яка дуже в цьому допомагає, є катехизація, через яку звіщення віри виходить нам назустріч у конкретності нашого особистого й спільнотного життя. Однак, існує не менш важлива дорога, якою є намагатися якомога більше жити вірою. Не чинімо з віри абстрактну теорію, в якій помножуються сумніви. Вчинімо, радше, віру своїм життям. Намагаймося практикувати її в служінні ближнім, особливо, найбільш потребуючим. І тоді чимало сумнівів розвіються, тому що відчуємо присутність Бога та істину Євангелії в любові, яка без наших на те заслуг, замешкала в нас і якою ділимося з іншими», – сказав Папа, підсумовуючи, що «найглибшим навчанням, яке ми покликані передавати, і найсильнішою впевненістю для того, щоб подолати сумніви, є любов, якою нас полюбив Господь Бог».