Папа про те, як навчитися не спротивляться Божій благодаті

У серці кожного існує спротив Божій благодаті, тому необхідно просити допомоги у Господа, визнаючи перед Ним свою гріховність. На цьому наголосив Папа Франциск під час Євхаристійного Богослуження у «Домі Святої Марти» у четвер, 1 грудня 2016 р., перестерігаючи перед поведінкою «духовного маскування», коли людина каже, що має намір повністю змінити життя, але насправді нічого не змінює. Святіший Отець зазначав, що такий опір Божій благодаті, зазвичай, проявляється у порожніх словах, зокрема, в оправданні себе та звинуваченні інших.

У проповіді Глава Католицької Церкви виокремив різні види опору людської душі на Божу благодать. На його думку, буває «відкритий опір», який зроджується з доброї волі людини, як, наприклад, у святого апостола Павла, ще до його навернення, коли він опирався Господній благодаті, але був переконаний, що чинить Божу волю. Такий «відкритий опір» є здоровим у тому значенні, що є відкритим для навернення.

А є також «прихований опір», що значно небезпечніший, характерний тим людям, які не показують назовні те, що діється у них всередині. «Кожен із нас має власний стиль прихованого опору благодаті», – підкреслив Єпископ Риму, додавши, що в такому випадку необхідно знайти його, побачити та поставити перед Господом, щоб Він нас очистив. Мова йде про спротив, у якому святий Стефан обвинувачував законовчителів, що опирались Святому Духові, в той час, як назовні вдавали, ніби намагаються виконати Божу волю. За це зауваження святий Стефан заплатив життям.

За словами проповідника, цей внутрішній прихований опір з’являється для того, щоб пригальмувати процес навернення людини. Не боротися з ним, а лише зупинити! Щоб у такий спосіб людина не чинила поступу на шляху покаяння та навернення. Однак, слід також зазначити, що коли в процесі змін існує спротив, це ознака того, що мова йде про Божу справу. «Коли є цей опір, то це диявол його засіює, щоб Господь не міг прямувати далі», – мовив проповідник.

Роздумуючи над тим прихованим опором, Вселенський Архиєрей вказав на три його прояви: порожні слова, слова оправдання та слова звинувачення інших. Тому, необхідно призадуматись над повчанням Ісуса Христа, що не кожен, хто каже «Господи, Господи», увійде у Боже Царство. Або як у притчі про двох синів, яких батько покликав до праці у свій виноградник: один сказав ні, однак, прийшов, натомість інший спершу погодився, але в кінцевому результаті не прийшов. Завжди говорити «так», може видатись дуже дипломатичним ходом, але це вияв «духовного камуфляжу», де на словах бачимо бажання перемін та навернення, а в дійсності все залишається без змін.

Натомість, коли людина постійно себе оправдовує, коли завжди знаходить причину своїй поведінці, – це опір «виправдування себе». В цьому так також відчуваємо сморід диявола. «Християнинові не потрібно виправдовуватись, адже він виправданий Божим Словом», – наголосив Папа, переходячи до «опору звинувачення інших» з наміром відвести погляд від власних гріхів, як це добре висвітлює притча про фарисея та митаря.

Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що опір на Божу благодать є добрим знаком, який вказує на те, що «Господь працює у нас». Але ми повинні подолати цей опір, дозволивши, щоб Божа благодать могла поступати вперед. Цей опір на Господню благодать часто приховується під різними формами, однак, де є Господь, там завжди будуть більші або менші хрести. А опір перед хрестом, це опір перед Господом, Який провадить нас до спасіння! Тому, не потрібно боятись, коли відчуваємо спротив у своїй душі, але потрібно просити про Божу допомогу, визнаючи власну гріховність.