Різдвяне диво в окопах Першої світової війни
Стаття розповідає про Різдвяне перемир’я, яке мало місце на фронтах Першої Світової війни.
Цього року українці знову зустрічатимуть Різдво Христове в умовах війни. Уже кілька років гинуть наші земляки. Діти втрачають батьків, батьки – дітей, сестри – братів. Якоїсь миті запитуєш себе: яке свято? Чи справді наближається народження Немовлятка Ісуса, який принесе спасіння? Господь здається таким далеким… А жахи війни тут, перед нами.
Але що неможливе для людини, те можливе для Господа. І навіть найбільшу трагедію Він може обернути на радість. Про це свідчать і реальні історичні події, які сталися в 1914 році.
Різдво 1914 року аж ніяк не було наповнене радістю. Перша світова війна набирала розмаху. Уже відгриміли бої на Марні та Ені. Загинули сотні тисяч людей. Обидві сторони починали будувати укріплені оборонні лінії, солдати готувалися якнайдорожче віддати ворогові свої позиції.
Святкування Різдва у німецьких окопах 
Німецький солдат з ялинкою в руках перед ворожими окопами
І раптом 24 грудня 1914 року англійські військові побачили незвичайну картину – німецькі солдати прикрашали окопи свічками. Незабаром звідти долинули різдвяні гімни. Ось як описав побачене Ґрем Вільямс, солдат англійської армії: «Уздовж бруствера німецьких окопів то там, то тут виникали вогні, які, схоже, були свічками, запаленими на різдвяних ялинках; свічки горіли рівно і яскраво в тихому й морозному вечірньому повітрі. Іншівартові, які, звісно ж, побачили те ж саме, кинулисябудити тих, хто спав, з криком: “Ти глянь, що коїться!” І в цей момент супротивник почав співати “Stille Nacht, Heilige Nacht”… Ми думали, що маємо якось відповісти, чищо. І заспівали псалом “FirstNowell”, і, скінчивши пісню, почули з німецького боку дружніоплески».
Групова фотографія німецьких і англійських солдатів у газеті The Daily Mirror від 6 січня 1915 року
Поперегукувавшись побажаннями щасливого Різдва, солдати почали вилазити з окопів, щоб зустрітися на нейтральній території. На свято родичі надіслали воїнам на передову гостинці – солодощі, консерви, тютюн, простенькі сувеніри (гудзики, капелюхи). Усім цим німецькі та британські солдати обмінювалися в той славний день. Перемир’я також дозволило гідно поховати загиблих воїнів: солдати з обох боків фронтової лінії разом узяли участь у Службах за померлих.
Загалом уздовж фронту, від холодного Північного моря до швейцарських Альп, щонайменше 100 000 осіб склали зброю та вийшли з окопів, щоб відсвяткувати Різдво, подарувати одне одному подарунки й поховати своїх убитих.
У 1914 році Папа Римський Бенедикт XV закликав учасників конфлікту укласти перемир’я. Проте ні глави держав, ні генерали не зреагували на його заклик. Відгукнулися прості солдати.
Футбольний матч між англійськими і німецькими солдатами
Але чи все було так просто? Аж ніяк! Братання відбувалися насамперед між німецькими й англійськими солдатами. Вони перебували на чужій землі – французькій – і, по суті, їм нічого було ділити. А з-поміж французьких солдатів мало хто виявив бажання святкувати Різдво з німцями. Історик Норман Коупленд слушно зауважив: «Для француза війна була особистою справою. Він боровся на своїй землі; його дружина й діти мусили покинути родинне вогнище або перебували поруч із полем бою; його міста, села, храми перетворювалися на руїни».
Проте й тут знаходилися винятки. Німець Ріхард Ширман, шкільний учитель, так згадував про спонтанне франко-німецьке перемир’я в районі Вогез: «Щось фантастичне сталося з німецькими і французькими військовими, які стихійно припинили бойові дії та влаштували імпровізовані “хостели”; вони ходили в гості через занедбані тунелі траншей, а також обмінювали вино, коньяк і цигарки на вестфальський чорний хліб, печиво й шинку. Те, що відбувалося, радувало їх так сильно, що солдати залишилися хорошими друзяминавітьпісля Різдва».
Російські і німецькі солдати під час Різдвяного братання
Командування вживало заходів для протидії цим братанням. Генерали обох сторін видавали накази про розстріли тих солдатів, які пішли на примирення, хай і тимчасове, з ворогами. Унаслідок цього зазнала поразки спроба деяких військових організувати таке саме братання на Великдень 1915 року.
Тим не менш, Різдвяне перемир’я 1914 року поклало початок принципу «Живи і дай жити іншим», коли солдати ворожих армій у часи затишшя ділилися необхідним, підтримували одне одного й намагалися досягти порозуміння. Поодинокі випадки спільного святкування Різдва і Пасхи траплялися в 1916 і 1917 роках. Треба також згадати, що такі перемир’я відбувались і на Східному фронті між австро-угорськими та німецькими бійцями з одного боку та російськими – з іншого.
Німецькі і британські солдати під час Різдвяного перемир’я
Ці події відбилися й у мистецтві. Наприклад, у 2005 році вийшов фільм «Щасливого Різдва», знятий на їхній основі. Їх оспівав американськиймузикант Джон Мак-Катчен у баладі «Різдво в окопах». Пам’ятник Різдвяному перемир’ю був відкритий 11 листопада 2008 року у французькому місті Фреленг’ян.
Господь заповів захищати ту землю, яку нам призначив рідною. І саме цю заповідь зараз виконують українські солдати. Для них, як і сто років тому для французів, це щось більше, ніж війна. Вони боронять Батьківщину. Свої родини, домівки, храми. Але наші воїни заслуговують на свято. Яким воно буде для них, відомо лише Господу. А ми цієї Різдвяної ночі проситимемо, щоб Немовлятко Ісус захистив нашу Батьківщину й уберіг наших героїв.
Павло Зінченко
About The Author
