Підсумовуючи рік, Папа закликав подбати про молодь

Наприкінці року, що завершується, корисно зупинитися у спогляданні Бога-Дитини: це запрошення повернутися до джерел і коріння нашої віри. На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час вечірні, яку він в останній день року очолив в базиліці Святого Петра у Ватикані, ділячись роздумами над словами святого Павла: «Як сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення».

Як зауважив Святіший Отець, ці слова підсумовують Божий задум щодо нас: аби ми жили, як Його діти. Задля цього Той, Який не підлягав законові, з любові вирішив «зректися будь-яких привілеїв», прийти «через найнесподіваніше місце», аби визволити тих, які були під законом. Вчинив же це, обравши «тендітність немовляти».

«У Христі Бог не одягнув маску людини, але став людиною та розділив з нами наш стан», – наголосив проповідник, підкреслюючи, що Його бажанням було «стати близьким до всіх тих, які почуваються загубленими, скривдженими, пораненими, знеохоченими, безутішними й заляканими», близьким до тих, які у своєму тілі носять тягар самотності й відкинення, «аби гріх, сором, рани, відчай і виключення не мали останнього слова в житті Його дітей».

За словами Наступника святого Петра, вертеп заохочує нас «засвоїти цю логіку», яка зосереджується не на привілеях та фаворитизмі, але є «логікою зустрічі та близькості», адже Дитя, сповите у яслах, показує нам «могутність Бога, що ставить перед нами виклик, як дар, як жертва, як закваска й нагода для створення культури зустрічі». І ми «не маємо права бути наївними», піддаючись спокусам «жити згідно з логікою привілеїв», яка віддаляє нас «від мрій і життя» багатьох наших братів і сестер.

«Сьогодні, перед Дитям-Ісусом, хочемо змиритися з тим, що ми потребуємо, аби Господь нас просвітив, тому що ми нерідко виявляємося короткозорими чи залишаємося в полоні наставлення, позначеного інтеграціоністським наставленням людей, які бажають примусити інших вкладатися власні схеми. Ми потребуємо цього світла, яке спонукає нас вчитися на власних помилках і спробах, аби ставати кращими, перемагаючи самі себе; того світла, яке зроджується зі смиренного та відважного усвідомлення того, хто щоразу знаходить сили для того, щоб підвестися й почати все заново», – сказав Святіший Отець, додаючи:

«В той час, як ще один рік добігає до завершення, стоїмо перед вертепом, аби подякувати за всі знаки Божої великодушності в нашому житті й історії, що явилася тисячами способів у свідченні численних анонімних облич, які наважилися ризикнути. Це подяка не повинна бути безплідною ностальгією чи даремною згадкою ідеалізованого і невиразного минулого, але, радше, живою пам’яттю, яка допомагає пробуджувати особисту й спільнотну креативність завдяки усвідомленню того, що з нами Бог».

Як зауважив Папа, перед вертепом також можемо згадати про те, як Бог уприсутнювався протягом усього року і що «кожна хвилина є носієм благодаті й благословення». Споглядати на вертеп означає «знаходити сили для того, щоб без нарікань та образ зайняти своє місце в історії», не замикаючись й не ухиляючись, не шукаючи найкоротших шляхів, які дають нам привілей. Це вимагає усвідомити, що час, який залишився, «вимагає ініціатив, сповнених відвагою та надією» та «відмови від марного протагонізму й нескінченного змагання за те, щоб виділитися».

Святіший Отець звернув увагу на те, що споглядаючи на вертеп, зустрічаємо також обличчя святих Йосифа і Марії, «молоді, сповнені надією, прагненнями й запитаннями», які звернені у майбутнє з непростим завданням «допомогти зростати Богові-Дитині». «Неможливо говорити про майбутнє, не споглядаючи на ці молоді обличчя й не взявши на себе відповідальність за нашу молодь», – наголосив Глава Католицької Церкви, зазначаючи, що влучнішим від слова «відповідальність» у цьому контексті є слово «борг».

«Ми створили культуру, яка, з одного боку, є ідолопоклонником молодості, намагаючись вчинити її вічною, але, як не парадоксально, ми засудили нашу молодь на відсутність простору для дійсного включення, оскільки ми їх поволі витіснили з громадського життя, змушуючи емігрувати або жебрати можливості працювати, яких не існує, або ж які не дозволяють планувати завтрашній день. Ми віддали перевагу спекуляціям замість гідної та відповідної праці, яка б дозволила їм бути активними учасниками життя нашого суспільства. Ми очікуємо та вимагаємо від них, щоб вони стали закваскою майбутнього, але дискримінуємо їх та примушуємо стукати до дверей, які, зазвичай, залишаються зачиненими перед ними», – сказав Папа, закликавши не уподібнюватися до вифлеємських власників заїжджих дворів, які зачиняли двері перед обличчям молодої пари, кажучи, що немає місця.

За словами Папи, якщо бажаємо зосередитися на майбутньому, гідному нашої молоді, слід зробити ставку на «справжнє включення», джерелом якого є «гідна, вільна, креативна і солідарна праця». Він підкреслив, що споглядання на вертеп ставить виклик допомогти молоді «уникнути розчарування перед обличчям нашої незрілості» та спонукати їх «бути здатними мріяти і боротися за свої мрії».