Дванадцять тез владики Йосифа про Святий вечір

Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, розповів Живому ТБ про Святвечір як кульмінацію підготовки до Різдва Христового.

Пропонуємо вашій увазі 12 тез владики Йосифа про Святий вечір, які прозвучали у програмі «Відкрита Церква. Діалоги».

– Святий вечір у традиції Церкви – це зустріч таємничо народженого Бога в Різдвяну ніч.

– Свята вечеря – це абсолютний і строгий піст. Строгий піст звертає увагу на скромну людську поставу і жертву, як вдячність Тому, хто має прийти до нас у Різдві.

– На Святій вечері немає місця для алкоголю. Алкоголь відбирає людині волю і повну свідомість, а тут ідеться про те, щоб людина свідомо святкувала Різдво Христове.

– У нас в родині Святий вечір розпочинався зранку 6 січня. Мама закликала до спокою, до тиші, до миру, сама розмовляла майже пошепки. У хаті не було чути голосних слів, сварок. Це блаженне очікування немов заворожувало.

– Просфора на Святій вечері – це символ Бога. Бо ми ділимося Богом як хлібом насущним. Хто як вміє: хто словом, хто досвідом власного християнського життя, хто молитвою.

– Символ ділення просфорою дуже важливий для родини: щоб вона могла не тільки щось брати, а й давати від себе.

– Існує небезпека, що гонитва за традицією може відволікти нашу увагу від головного – від Різдва, від Бога, від духовного начала чи духовних підвалин. Треба розуміти, що традиції – це символізм.

– Щоб у жолобі нашого серця народився Христос, треба вийти з хати, треба йти до свого власного Вифлеєма. Треба відкрити двері свого серця, щоби там хтось прийшов, бути готовим прийняти когось до свого дому, продемонструвати свою радість, що хтось прийшов нам колядувати.

– Нам бракує сьогодні традиційної коляди – всеохопної, загальної, глобальної. Це має бути загальнонародна радість, усього міста, усього села. Сам празник Різдва має початися потужною прославою Господа, який прийшов в тілі до нас.

– Наші колядки – це не тільки мелодійні радісні куплети, це глибоке богослов’я. Колядуймо і ділімося радістю, якщо Бог для нас живий.

– Якщо людина має в серці Бога, то на Різдво, навіть обабіч окопів, вона згадає Бога. Але якщо Бога в серці немає, то Різдво стане просто черговим днем, щоб убивати, подібно як це робив Ірод.

– «Веселе Різдво» само не прийде. Цю радість треба створити. І якщо вона нуртує в моєму серці, у моєму єстві, її можна випустити назовні. І тоді радість подвоєна стає радістю багатьох.