Міністерство культури України закликає керівництво УПЦ та її вірних публічно засудити військову агресію Російської Федерації проти України

Заява Міністерства культури щодо висловлювань та дій сепаратистського й антиукраїнського характеру окремих священнослужителів Української православної церкви

Міністерство культури України здійснює постійний моніторинг релігійної ситуації на території окупованого Російською Федерацією Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей.

У відкритих джерелах інформації міститься багато матеріалів, які вказують на відверто сепаратистський, провокаційний, антиукраїнський і нетолерантний по-відношенню до інших релігійних організацій та Української держави загалом характер заяв чільних представників кліру та вищого духовенства Української православної церкви (УПЦ), які знаходяться на тимчасово непідконтрольних Українській владі територіях.

Кілька промовистих фактів, що підтверджують цю ганебну тенденцію, яка, на превеликий жаль, стає нормою та яку не хочуть помічати, визнавати та належним чином реагувати на рівні проводу Церкви, були зафіксовані протягом останніх місяців минулого року в окупованому Криму та у Луганську.

Так, зокрема, 16 листопада 2016 року під час пленарного засідання Різдвяних освітніх читань «Крим. Уроки століття. 1917 – 2017» у місті Симферополі за благословенням митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря та у його присутності виступив протоієрей Олександр (Якушечкін), секретар Сімферопольської і Кримської єпархії Української православної церкви. У своїй доповіді, яка була присвячена питанню виховання юних кримчан, як патріотів Росії, о. Олександр зокрема зазначив: «Зовсім нещодавно кримські педагоги були змушені всерйоз обговорювати сумнівні гасла, виплекані далеко від нашої Вітчизни, а також доводилося «викручуватися» й вигадувати виправдання, чому в кримських школах досі розмовляють російською, не святкують день народження ОУН-УПА, а в класах нема портретів таких одіозних героїв як Степан Бандера та Роман Шухевич. Але настав 2014 рік, і ми зробили свій історичний вибір. Сталося те, про що багато хто і мріяти не міг. Ми повернулися додому». Оскільки митрополит Лазар жодним чином не відреагував на цитовану антиукраїнську заяву свого найближчого співробітника, то це можна сприяти як однозначну солідарність із нею та всіма наслідками, які вона тягне за собою.

Інший випадок стався в окупованому Луганську, де 7 листопада проросійськими бойовиками-терористами було встановлено закладний камінь для спорудження пам’ятника князю Олександру Невському – святому, який вважається захисником кордонів Росії й небесним патроном російських вояків. Прикрим є той факт, що місце під забудову пам’ятника, який героїзує російських загарбників та символізує підступну агресію Російської Федерації проти України та окупацію частини її територій, освятив митрополит Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук) разом із священнослужителями Луганської єпархії УПЦ та у присутності чільних представників терористично-сепаратистської самопроголошеної т.зв. ЛНР – її «глави» Ігоря Плотницького, керівника «Народної Ради Республіки» Володимира Дегтяренка, «міністра культури, спорту та молоді» Оксани Кокоткіної та численних гостей із країни-агресора – Російської Федерації, зокрема голови правління організації ветеранів «Бойове братство» із міста Переяслав Олега Кошелева, що займається вербуванням та надсиланням на територію України бойовиків, які зі зброєю в руках воюють супроти Української Держави.

Окрім того, у своїй промові владика Митрофан однозначно підтвердив власну очевидну прихильність до ідеології так званого Руского Міра, покладеної в основу збройної боротьби супроти територіальної цілісності України: «Святий Олександр Невський займає особливе місце в історії нашої Вітчизни, оскільки в ньому гармонійно поєднано прекрасні дари державного діяча, політика, воїна і разом з тим – глибоко віруючої людини, яка, керуючи своїм народом, прагнула наслідувати заповіді Господні. Не випадково ім’я Олександра Невського стало символом Росії, оскільки його подвиг, його життя – це приклад для всіх… Його пам’ять нагадує нам про єдність народів Святої Русі. Про що ми повинні молитися, просити Бога, це щоб не було розділення, а була єдність».

А зовсім нещодавно трапився випадок, який за рівнем прямого демонстрування відвертої підтримки вже не просто ідеологічних засад, покладених в основу збройної агресії супроти нашої Держави, але безпосередньо – військових потуг, націлених на Україну, перевершив всі подібні, попередньо згадані приклади: 14 січня, у перший день церковного новоліття, пошанування пам’яті Василія Великого та відзначення великого свята Найменування Господнього правлячий архієрей Української Православної Церкви, митрополит Феодосійський і Керченський Платон (Удовенко), який минулого року брав участь у засіданнях Священного Синоду УПЦ (принаймні, його підпис стоїть під документами засідань), в окупованому Росією Криму освятив сучасні зенітні ракетні системи ППО збройних сил Російської Федерації С-400 «Тріумф» (відповідні фотографії з’явилися у десятках інтернет-видань).

Річ у тім, що згадане озброєння, яким, за даними медіа-джерел, оснащений зенітно-ракетний полк 4-ї армії Військово-повітряних сил та Південного військового округу РФ, є націленим на об’єкти в Україні та повністю інтегрованим до російської системи протиповітряної оборони. Ці засоби дозволяють знищувати одночасно велику кількість повітряних та наземних цілей. Як зазначає командувач четвертою армією ВВС і ППО Росії Віктор Севостьянов, – «Це воістину масштабна система заступає на бойове чергування і на сотні кілометрів перекриває вже існуючу систему протиповітряної оборони півдня нашої держави». Отже, маємо відвертий приклад освячення одним із найвищим представників ієрархії УПЦ озброєння, яке агресор планує використовувати супроти нашої держави.

Міністерство культури України не може залишати подібні факти поза своєю увагою, висловлює занепокоєність та глибоку стурбованість цими та багатьма іншими відомими випадками відвертої антиукраїнської діяльності представників Української православної церкви на окупованих територіях.

На неодноразові звернення Міністерства до керівництва Української православної церкви щодо антиукраїнських висловлювань та відвертої підтримки дій сепаратистів багатьма представниками цієї релігійної інституції, на адресу державного органу надходили типові листи-відповіді. Зокрема, в останньому (від 11.11.2016 №1823) йшлося про «миротворчу місію Української православної церкви», «мирне врегулювання конфлікту на Сході Держави та збереження цілісності Батьківщини», «засудження будь-яких дій, що спрямовані на підрив цілісності та розкол Єдиної Соборної України» та стверджувалося, що «Українська Православна Церква, віряни якої проживають на Сході і на заході, на Півночі та на Півдні України, постійно закликає своїх чад до посиленої молитви за Україну та дієвої допомоги пораненим, постраждалим, позбавленим житла, а також вимушеним переселенцям». Однак зазначені вище патетичні висловлювання, які можна відшукати у поданих на адресу Міністерства листах, відверто дисонують із словами й справами тих представників кліру та вищого духівництва УПЦ, які не просто виправдовують, але й де-факто сакралізують збройну агресію Російської Федерації супроти України.

У зв’язку з цим закликаємо керівництво Української православної церкви та її вірних публічно засудити військову агресію Російської Федерації проти України, визнану на міжнародному рівні, а також звернути особливу увагу та надати належну канонічно-дисциплінарну оцінку системним антиукраїнським висловлюванням й діям окремих представників кліру та вищого духовенства УПЦ, зокрема членам вищого органу церковного управління – Синоду, згаданим у нашому зверненні, – митрополитам Платону, Лазарю, Митрофану (останній, серед іншого, ще й очолює Відділ зовнішніх церковних зв’язків УПЦ), які зайняли відверту колабораціоністську позицію, відкрито співпрацюючи, морально виправдовуючи й духовно підтримуючи російських окупантів.

Також звертаємося до правоохоронних органів й закликаємо надати антиукраїнським діям та висловлюванням окремих представників кліру та вищого духівництва Української православної церкви належну правову оцінку.