У Панамі завершився XIV Міжнародний Конгрес Католицького в’язничного служіння

З 6 по 11 лютого 2017 року у Панамі проходив XIV Всесвітній Конгрес ICCPPC (Міжнародної комісії католицької пенітенціарної пастирської опіки) під гаслом “Чи Ти Христос?” (Луки 23.39). Ця подія відбулася у Панама Сіті завдяки співпраці та підтримці Ради Латиноамериканських Єпископських Конференцій та гостинності Єпископської Конференції Панами. Пленарне засідання обрало керівництво ICCPPC на наступні п’ять років та заохотило до подальшої співпраці душпастирів і мирян у здійсненні в’язничного служіння. На Конгресі була представлена доповідь про розвиток і проблеми католицького душпастирства в Україні.

Попередній XIII Всесвітній Конгрес ICCPPC відбувся в Яунде, Камерун, 2011 року. В Панамі були обговорені виклики і досягнення католицького душпастирства за минулі роки. Зокрема, проблема військових конфліктів у світі спричинила масову міграцію, зріст терористичних загроз та збільшення числа іноземців у в’язницях Європи. Великим сприянням й пожвавленням пенітенціарного служіння явився зініційований Святішим Отцем папою Франциском Надзвичайний Ювілейний рік Божого Милосердя.

Під час конгресових сесій виступали видатні богослови, д-р Хорхе Гарсіа Куерва (Аргентина), д-р Ксавієр Піказа (Іспанія), і д-р Тео де Віт (Нідерланди). Тема богословських роздумів на Конгресі фокусувалася на події на Голгофі, коли один із розбійників провокував Ісуса у спробі врятувати своє життя, що викликало докір від іншого розбійника. Цей фрагмент Євангелія стосується й капеланів, що зустрічаються з багатьма викликами: служіння милосердя, підвищення самооцінки, відповідальності за свої дії. Аналізуючи стан в’язничного душпастирства у світі учасники конгресу намагалися “розпізнати Христа у розп’ятому сьогоденні”. Церква намагається служити усім людям, як чинив Господь, особливо уважний до найбільш нужденних, із якими Ісус ототожнював Себе: «Я був у темниці, і ви відвідали Мене» (Mт. 25:36). Частина пастирської місії Церкви – захищати права людини й долати різницю між літерою й духом цих прав.

Пленарне засідання обрало президентом комісії о. Браяна Гованса (Великобританія), а віце-президентом о. Хорхе Гарсіа Куерву (Аргентина), а також координаторів шести регіонів світу. На конгресі прозвучало заохочення до ближчої співпраці капеланів країн, що згуртовані географічно. До взаємної підтримки та розвитку богословської, юридичної та соціальної складових пенітенціарного душпастирства. Учасники Конгресу прийняли заключну декларацію.

Організація була створена на міжнародному Конгресі у Римі у Святому Році 1950 за участю генеральних тюремних капеланів від багатьох Європейських країн, Сполучених Штатів Америки й Аргентини. Конгрес був скликаний від імені Держсекретаря Ватикану, майбутнього Папи Павла VI, що недавно був беатифікований. Міжнародна комісія католицької пенітенціарної пастирської опіки (ICCPPC), діяльність якої ґрунтується на канонічному праві Католицької Церкви, нині об’єднує делегатів та асоційованих членів від більш як ста країн, серед яких й Україна. Організація діє під керівництвом Конгрегації у справах духовенства та у співпраці з новоствореною Дикастерією служіння цілісному розвиткові людини. До її компетенції належатимуть питання, які стосуються міграції, потребуючих, хворих, знедолених і відкинених, жертв збройних конфліктів та стихійних лих, в’язнів, безробітних та жертв будь-яких форм рабства і тортур.

Від 2000 року ICCPPC представлена в Організації Об’єднаних Націй, де має спеціальний консультативний статус. Цілі Комісії – будити і підбадьорювати, в межах Вселенської Церкви та у суспільстві, більше розуміння й чутливість щодо здійснення тюремного пастирського служіння. Спонукувати відповідні Єпископські Конференції і Місцеві Ординаріати, щоб оживляти та розвивати місію пастирського служіння Церкви у в’язницях, надаючи їй кращу підтримку. Організовувати постійні курси для формування, навчання тюремних пастирських служителів. Сприяти гуманізації, перегляду й реформі тюремної системи в усьому світі. Рішення приймаються на Всесвітньому конгресі організації більшістю голосів делегатів від національних єпископських конференцій і синодів.

УГКЦ набула статусу дійсного членства в ІССРРС на ХІІ Конгресі організації у Римі 2007 року.