Нам, як суспільству, для успіху потрібен моральний фундамент

14 лютого Католицька Церква римського обряду літургійно згадує св. мученика Валентина. Не існує якихось певних відомостей, чому саме св. Валентина у середньовічній Європі почали почитати як захисника тих, хто прагне увійти у шлюб та помічника в освяченні подружнього життя. Єдине, що про цього святого говорить старе християнське передання, що він проповідував Євангеліє в Римі в часі переслідування християн, навернув багатьох до Христа, включно з родиною свого тюремщика та помер мученичою смертю, не зрікшись Христа.

Водночас постмодерне західне культурне середовище перетворило цей день спомину і молитви на день гульбищ і розпустування.

На жаль, в Україну прийшов саме цей аспект – аспект зовнішній і далекий від християнства. Християнам час задуматись над питанням: чому відбулось саме так?

Чому ми від Заходу беремо тільки зовнішні атрибути, позбавляючи їх змісту? Чому виявляємо схильність брати із Заходу тільки те найгірше? Чому навіть коли беремо від Заходу добрі речі, то вивертаємо їх так, що вони стають антиподом оригіналу?

Українське суспільство, з одного боку, показує приклади неймовірної жертовності й самопосвяти, а з іншого – неймовірні приклади корупції й жорстокості. Україна на другому місці в Європі за кількістю абортів, а рух за збереження людського життя в нас практично відсутній. В Україні цвіт нації гине на фронті, а корумпована влада продовжує торгувати з ворогом і провадити свої бізнеси на його території.

Можна довго писати про українські моральні проблеми, але поки українські християни не зрозуміють простої істини, що Україна є цілковито непроєвангелізованим суспільством, а вина за такий стан речей лежить в першу чергу на християнах, суттєвих змін не буде.

Україні потрібна серйозна ґрунтовна євангелізація суспільства, але, на жаль, не помітно, щоб хтось цим займався.

Українське суспільство, як загал, є просто арелігійним, безбожним. Воно не має моральних принципів, якими би воно керувалося. Адже будь-яка мораль – це практичний дериват релігії, тому в арелігійному суспільстві мораль є неможливою.

Релігія та релігійність не обов’язково сприяють створенню успішного морального суспільства. Мусульманські суспільства є властивим прикладом того, що релігія може стояти на шляху до суспільного успіху. Але саме мораль, оперта на релігії, стала підвалиною успіху західних суспільств і частини азійських. Відхід від релігії уже проявив себе як відхід від моральних норм у деяких країнах, і так став джерелом корупції та нездатності давати вчасні відповіді на виклики сучасності.

Якщо ми хочемо побудувати успішне суспільство в Україні, то мусимо собі усвідомлювати, що без закладення моральних фундаментів через євангелізацію суспільства, таке будівництво буде копіюванням зовнішнього вигляду західних структур, яке до нічого доброго не призведе.

о. Орест Дмитро Вільчинський