Папа Франциск: Ісус завжди на нас чекає і готовий простити

Бог завжди готовий простити нам, ми повинні лише насмілитися про це попросити. Про безмежне Боже милосердя, пізнати яке допомагає споглядання Христового обличчя на шляху до Пасхи, Папа Франциск говорив під час 14-х з черги відвідин парафії Римської дієцезії. У неділю, 12 березня 2017 р., напередодні 4 річниці від свого обрання, від побував на парафії святої Магдалини Каносської в Борґата Оттавія, північно-західному передмісті Риму.

Відвідини відбулися згідно зі звичною для таких візитів програмою: зустріч з дітьми й підлітками у формі діалогу та слова заохочення й благословення для різних груп Божого люду, як от хворих і похилих віком, батьків, які нещодавно охристили своїх дітей, парафіяльних співробітників, тощо.

Коли відбулася Твоя перша зустріч з Ісусом? Чи Ти задоволений тим, що Ти є Папою, чи віддав би перевагу тому, щоби бути простим священиком на малій парафії? Чи Тебе щось лякає? Які найкращі хвилини Твого життя? Як давати собі раду з тим, що ми звикли занадто часто користуватися смартфоном чи сидіти перед телевізором й, одночасно, хочеться гуляти з друзями, в той час, як іноді нам не вдається вислуховувати інших чи почути себе самих? Ось такі запитання по черзі поставили Святішому Отцеві наймолодші учасники зустрічі, що зібралися на парафіяльному спортивному майданчикові.

Відповідаючи, Папа запропонував поглянути на перше запитання у відмінній перспективі, адже це «Ісус першим наближається до нас». «Ісус завжди виходить нам назустріч. Але якщо бачиш, що Він надходить з одного боку, але ти поводишся трохи нерозумно і відвертаєш свій погляд в інший бік, то що зробить Ісус. Відійде?», – запитав у свою чергу Святіший Отець, отримавши від співрозмовників заперечливу відповідь: «Він допомагає зрозуміти, що ти помилився…».

«Саме так. Він промовляє до серця і допомагає зрозуміти, що таке любов. А якщо ти не хочеш слухати, Він виявляє терпеливість. Ісус завжди чекає», – вів далі Папа, та в контексті того, чи йому подобається теперішнє служіння, зазначив, що це не його людський вибір, що для цього не даються хабарі й немає спеціальних курсів, щоб стати Папою. І знаємо, що святий Петро був грішником, відрікся Ісуса, але Бог його вибрав. «Зрештою, мені подобається і подобалося, коли я був ректором і коли був парохом. Мені подобалася праця катехита в школі, служити Святі Меси для дітей… Бути священиком мені завжди дуже подобалося».

Святіший Отець заохотив всіх анґажуватися на користь інших, будувати мир, поширювати любов та якщо виникла якась сварка, миритися ще перед завершенням дня. Він також перестеріг перед лихослів’ям, а відповідаючи на запитання про те, що його лякає, зазначив: «Коли якась людина обирає бути злою», а також «пустослів’я і плітки», що є немов «бомби, закладені терористами», адже вони «нищать родину, квартал, парафію. Нищать усе, а насамперед, твоє серце».

За словами Папи, в його житті не бракувало й не бракує прекрасних хвилин. Він згадав, як в дитинстві ходив з батьками на спортивні матчі, про зустрічі з друзями, але також – про молитву в тиші, читання Божого слова. Натомість, йому зовсім не подобається телебачення. Він також запитав дітей про те, чи в їхньому життя є прекрасні моменти й склав окрему подяку катехитам, назвавши їх «колонами парафіяльного життя та життя дієцезії».

Ділячись думками про технології, які дають змогу спілкуватися й, одночасно, можуть стати на заваді діалогові, Наступник святого Петра наголосив на тому, що в сьогоднішню «епоху мобілок» найгіршою недугою є «втрата здатності слухати інших». У цьому контексті він навів приклад відвідування хворого, прийшовши до якого слід, радше, помовчати, давши йому нагоду виговоритися. Іноді така людина навіть не потребує, щоб їй щось сказати, але щоб відчути на собі чийсь погляд та почуватися вислуханою. Але наступним кроком після слухання повинен стати діалог, «конкретний діалог, тому що той, який здійснюється за допомогою смартфону, є віртуальним, “водянистим”, не є конкретним. Конкретність діалогу є дуже важливою», – наголосив він.

Коментуючи під час проповіді євангельський уривок про Христове Преображення, Святіший Отець звернув увагу на те, що в ньому двічі говориться про красу Ісуса. Спочатку під час видіння, коли Він преобразився перед учнями, Його обличчя «сяяло немов сонце». Пізніше, коли Ісус, сходячи з гори, наказав апостолам не говорити про це видіння, доки Він не воскресне з мертвих, коли Його обличчя знову стане таким.

За словами Папи, Спаситель вказував учням на те, що між преображенням та воскресінням побачать інше Його обличчя, вже не таке гарне: катоване, скалічене, скривавлене й короноване терням. «Два преображення, а між ними – хрест і розп’ятий Христос. Ми повинні багато споглядати на хрест!» – наголосив проповідник, зазначаючи, що на ньому – той самий Ісус-Бог, «улюблений Син», в Якому – Отче уподобання, і Який понизився, аби нас спасти, про що святий Павло говорить чи не найпромовистішими словами Нового Завіту: «став задля нас гріхом».

«Гріх – це найгірша річ. Гріх – це образа Бога, ляпас Богові. Це немовби сказати Богові: “Ти мені байдужий, віддаю перевагу іншому”. Й Ісус став гріхом, настільки впокорився і понизився… А для того, щоб приготувати учнів, аби вони не знеохотилися, коли побачать Його на таким на хресті, вчинив для них це преображення», – пояснив Папа, додаючи, що на сповіді ми відчуваємо прощення гріхів саме тому, що Він став задля нас гріхом. Адже ми, іноді, полюбляємо поговорити про гріхи ближніх, «що є дуже злою річчю». Ісус, натомість, «Сам став гріхом», аби принести нам спасіння.

«В цьому й полягає шлях до Пасхи, до воскресіння: з упевненістю в цьому преображенні прямувати вперед, бачачи світле обличчя, настільки прекрасне, яким воно буде у воскресінні й яке зустрінемо на Небі, й споглядаючи на оте друге лице, яке стало гріхом, заплатило високу ціну за нас», – сказав Святіший Отець, побажавши, щоби споглядання цих двох облич «додало нам відваги прямувати вперед життєвою дорогою, шляхом християнського життя», як також «просити прощення за наші гріхи й ласку не грішити так багато». «Нехай заохотить нас, насамперед, довіритися Богові, адже якщо Він став гріхом, це тому, що взяв на Себе наші провини. Й Він завжди готовий простити нам. Однак, ми повинні про це просити Його», – підсумував Папа.