Папа Франциск про три риси доброго сповідника

«Добрий сповідник – це, перш усього, справжній приятель Ісуса Доброго Пастиря. Без цієї дружби дуже важко осягнути те батьківство, що так необхідне для сповідництва», – підкреслив Папа Франциск на початку своєї промови у ватиканському залі Павла VІ, виголошеної 17 березня 2017 р. до учасників традиційного курсу сповідництва, який щороку у Великому Пості відбувається в Трибуналі Апостольської Пенітенціарії у Ватикані. Серед них були також українські студенти з Папської Колегії святого Йосафата та зі спільноти Василіянського Чину святого Йосафата.

Привітавши присутніх на аудієнції учасників курсу, організаторів та сповідників папських базилік у Римі, Вселенський Архиєрей поділився своєю симпатією до Апостольської Пенітенціарії, називаючи її «трибуналом милосердя», до якого люди звертаються, щоб отримати необхідний лік для своєї душі, тобто, – Боже милосердя. Заохочуючи присутніх застановитись над тим, хто є добрим сповідником і як можна ним стати, Святіший Отець зупинився на трьох важливих аспектах.

Спершу Глава Католицької Церкви зазначив, що добрий сповідник – це, насамперед, добрий друг Ісуса Христа, Добро Пастиря. Бути товаришем Спасителя означає, найперше, плекати як особисту молитву, у якій слід просити дару милосердної любові у душпастирському служінні, так і спеціальних молитов для виконання сповідничої місії. На переконання Папи, сповідник, який відзначається духом молитви, відображає у вірогідний спосіб Боже милосердя та буде забезпечений перед неприємностями та непорозуміннями, які можуть трапитись у сповіді.

«Сповідник, який молиться, добре розуміє, що він є першим грішником і першим прощеним. Не можна простити у сповіді без усвідомлення того, що ти перший є прощеним», – підкреслив Єпископ Риму, зазначаючи при цьому, що молитва є найкращим засобом для сповідника, аби виконувати своє служіння без суворості, непотрібного осудження грішника замість гріха. У молитві, прикликаючи Святого Духа, сповідник повинен просити дару такого серця, яке розуміє проблеми та болі інших, дару покори, щоб визнати прощення Божою благодаттю, даною каянику безкорисливо за посередництвом священиків, що є звичайними адміністраторами Господніх дарів.

По-друге, сповідник – це людина Духа, тобто людина розпізнання. Він покликаний вказувати не на власну волю, а на Божу. Дар розпізнання допомагає сповідникові делікатно розрізнити те, що діється у душі каяника, який відкриває перед ним усе, що має у своєму серці. Розпізнання необхідне також і для того, щоб розрізнити гріховний стан від опанування чи психічних розладів.

А третій аспект торкався того, що сповідальниця є властивим місцем для євангелізації та виховання, адже немає більш автентичної євангелізації, ніж зустріч людини з милосердним Богом. Під час сповіді, іноді, необхідно ще раз об’явити каянику елементарні правди віри та моралі, дбаючи про добро його душі.

Закінчуючи свою промову, Вселенський Архиєрей перестеріг сповідників перед неправильною поведінко, що відображається в оголошеннях про те, що Свята Тайна Сповіді уділяється в якийсь конкретний день та протягом визначеного періоду дня. На переконання Папи, сповідати потрібно завжди, коли про це просять. Він побажав присутнім на аудієнції, щоб вони були добрими сповідниками, які є приятелями Ісуса Христа, здатними до розпізнавяння у Святому Дусі та готовими прийняти можливість євангелізувати.