Блаженний Йозеф Маєр-Нуссер – мученик вірності Христові

За відмову скласти клятву вірності Гітлерові Йозеф Маєр-Нуссер загинув мученицькою смертю в дорозі до концтабору Дахау. 18 березня 2017 року в Больцано на півночі Італії він проголошений блаженним католицької Церкви. Беатифікаційну Святу Месу в катедральному соборі очолив посланець Папи Франциска, кардинал Анджело Амато, префект Конгрегації у справах святих.

Блаженний Йозеф Маєр-Нуссер був мирянин-католик, глава сім’ї, активіст і член Асоціації святого Вінсента де-Поль, голова Католицької Акції в архидієцезії Тренто. Народився він 1910 року в бідній селянській родині неподалік від Больцано. Його батько помер 1915 року на фронтах першої світової війни.

Хлопчик з раннього віку був чутливий до несправедливості та людських страждань, часто ділив хліб з тими, хто не мав нічого. Його родинний дім був завжди відкритий для убогих.
Після закінчення ремісничого училища працював в місцевій адміністрації, а потім його призначили касиром в банку, адже, незважаючи на свій юний вік Йозеф виділявся великою чесністю і всі мали до нього велику довіру.

Юнак читав твори італо-німецького філософа й теолога Романо Ґуардіні та святого Томи Аквінського. Велике враження у нього викликали послання святого Томаса Мора і його мужність перед обличчям переслідувань з боку короля Генріха VIII. Всі ці читання поглибили зацікавлення духовним та літургійним життям, він щоденно брав участь у Святій Месі Незабаром став членом Асоціації святого Вінкентія де-Поль, а 1937 року став головою філії цієї асоціації в своєму районі. Одночасно був активістом Католицької Акції, а від 1934 року головою німецькомовного відділу архидієцезії Тренто. Цю діяльність треба було розгортати підпільно, адже нацистській уряд вороже ставився до всіх церковних рухів та організацій.

У другій половині тридцятих років, після приходу до влади Гітлера в Німеччині, а також під впливом прагнень Муссоліні італьянізувати Південний Тироль, почала зростати напруженість між італійськими й німецькомовними мешканцями цього регіону. Молодий Йозеф, хоча і належав до останньої групи, намагався зберегти атмосферу примирення та діалогу.

Тим часом, ситуація в регіоні погіршилась і внаслідок згоди обох диктаторів населення регіону мусіло вибрати – або погодитись на італьянізацію, або прийняти німецьке громадянство і переселитись в Німеччину. Незважаючи на погрози, 80 відсотків мешканців вирішили залишитися, серед них був і Йозеф Маєр-Нуссер.
На початку сорокових років “Пеппі”, а так усі називали Йозефа, під час однієї прощі познайомився з Гілдеґардою Страуб. Дівчина чотири рази відхиляла його пропозицію про шлюб, бо мала намір вступити в монастир, але, нарешті, погодилась і 1942 року вони одружились, а через рік народився син Альберт.

Коли після падіння Муссоліні 1944 року німецькі війська зайняли північну Італію, Йозефа примусово призвали до лав СС. Новобранці пройшли відповідний вишкіл і мали складати присягу на вірність Гітлерові, під час якої Йозеф прилюдно відмовився з релігійних причин.

Його негайно заарештували і всіма способами намагались примусити зректися, але незважаючи на тиск і жорстоке побиття, він не змінив свого рішення. Військовий суд засудив його до відправки в концтабір Дахау. Однак, Йосиф не прибув туди, бо внаслідок жорсткого поводження помер на залізничній станції в Ерланґені 24 лютого 1945 року. Серед речей, які він мав з собою, була Євангелія, молитовник і вервиця. Було йому 34 роки, а менш, ніж через три місяці закінчилася Друга світова війна…

Кардинал Анджело Амато, говорячи про нового блаженного, наголосив, що ми можемо від нього навчитись як сьогодні бути мужніми свідками Христа і його Євангелія, щоб виявити любов до істини і пошану до свого сумління, відстоювати цінність сім’ї, приймаючи та виховуючи дітей. Тому надзвичайна особистість нового блаженного збагачує Церкву, але, перш усього, поширює серед сучасного людства радість євангельської послідовності, яка знешкоджує суспільство від патогенних мікробів зла.