Святкування п’ятнадцятиліття служіння Згромадження Оріоністів в Україні

У неділю, 26 березня 2017 року в Архикатедральному соборі Святого Юра (м. Львів, пл. св. Юра, 5) Високопреосвященний владика Ігор, Архиєписком і Митрополит Львівський звершив Архиєрейську Божественну Літургію з нагоди 15-річчя діяльності Згромадження Отців Оріоністів у Львові.

Співслужили Митрополитові священнослужителі собору св. Юра, священики Згромадження Отців Оріоністів та інші запрошені на це свято священики.

По завершенні Божественної Літургії усі бажаючі мали нагоду отримати почастунок з нагоди святкувань, а також на площі перед собором можна оглянути виставку про місійну діяльність Згромадження Отців Оріоністів в Україні.

Слово Митрополита Львівського

Євр 6,13-20; Мр 9,17-31
Еф 5,9-19; Мт 4,25-5,12.

Сьогодні уже четверта неділя Великого посту. Вірю, що ми просимо Бога, щоб у такі дні він благословив нам ставатися духовно кращими. Кожна людина дбає про те, щоб мати гарний зовнішній вигляд, ніхто не бажає носити брудного одягу. Нечистий одяг негайно скидають зі себе, чистять, перуть, вживаючи відповідних хімічних засобів, щоб повернути одежі належну чистоту. І хоч тіло чисте, однак одягнена в брудну одежу людина не бажає терпіти – стремить до гідного зовнішнього вигляду. А чистота душі та серця ще більш потрібні особі, як чистий одяг! Це – правда, що ніхто, крім Господа не бачить стану людського духа та кому він бажає відкрити. Час Великого посту спонукає доброго християнина щиро заглянути в свою душу і дати правдиву відповідь на непросте питання: стан духа! Стан духа в кожній людині відмінний. Немає двох осіб, щоб в них був однаковий стан душі. Так може бути безгрішне положення в двох особах, але різниця в якості завжди буде присутня. Особа, яка під час сповіді кається за великі промахи, вчинені в житті, отримує відпущення беззаконь, але від сили жалю за гріхи, якість її духа буде різним. Відпущення гріхів – це одна річ, а якість очищення душі – інша. Із розповіді місіонерів про розкаяного чоловіка, який вчинив вбивство, сповідаючись, відчув неймовірну легкість на дусі від того, що ласкавий Господь простив йому. Його душу сильно перейняло те, що за смертний гріх відносно невелика покута. Він заливався сльозами жалю й радості, дякуючи безконечному Божому милосердю, доброті та любові Господа до грішників. Бог простив йому радо, бо він занадто полюбив Спасителя і обмивався сльозами жалю. Глибоким й сердечним жалем за гріхи та рішучою постановою поправитися, особа може надзвичайно освятити свою душу. Сам Спаситель прихильно відізвався про грішницю до фарисея Симона, яка цілувала і сльозами обмивала ноги Ісуса, плачучи, витирала їх волоссям: «… кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить» (Лк 7,47). Сила любові до Бога, впливає на діапазон й глибину прощення! Господь знає серце людини, відає про її любов та щирість, тому й прощає відповідно до її потреби.

Якийсь зболілий духом та втомлений фізично батько привів до Ісуса Христа свого сина, над яким знущався злий дух. Мабуть, цей чоловік показував свого сина не одній особі, витратив багато майна, щоб допомогти синові позбутися нечистого духа. Ніхто не допоміг. Чув про Спасителя, прийшов і звернувся до його учнів, які мали владу від Сина Божого: «… над усіма бісами, й оздоровляти недуги» (Лк 9,1). Вони теж, не допомогли, хоч старалися зарадити потребі чоловіка. Невідома причина опанування злим духом хлопця. Але сталося, що диявол володів тілом людини та негативно впливав, знущаючись над дитиною. Такі випадки траплялися у давнину, такі факти мають місце у наш час! Хто буває на молитвах, які чинять екзорцисти, зокрема, отець Ян Бєлеєцкі, латинський священик чи наші священики, які читають молитви на прогнання злого духа з опанованих осіб, присутні стають очевидцями знущання диявола над людьми. Люди бачать своїми очима та чують вухами прояви злої сили, яка проворкує людину до дії або до мови. Це діється у наш час, що не є вигадкою, а чистою правдою. Дехто підсміювалися з таких тверджень, інші не вірили або легковажили, але, коли прибували на молитву екзорцизму, чули ричання злого духа чи його розмову устами опанованої особи, швидко втікали або, залишаючись, щиро молилися. Невіра переходила швидко у стан віри, а легковажність змінювалася на серйозне ставлення до спасіння своєї душі! Учні Христа не допомогли батькові, син продовжував скреготати зубами, пінитися й дерев’яніти… Батько ж бажав спасіння синові. Таке духовне положення сина, що продовжувалося від дитинства, змучило не тільки хлопця, але страждала уся родина, сусіди та знайомі. Можливо, хтось був винен в тому, а, може: «… щоб ділам Божим виявитись на ньому!» (Ів 9,3). Розчарований чоловік став перед Ісусом Христом, повідомив про причину приходу та зневіру, також, що учні Спасителя не допомогли йому. Це до певної міри обурило Господа, тому відізвався до присутніх, в тому числі до своїх учнів: «… О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму?…» Коли опанованого хлопця підвели до Христа, злий дух зі страху кинув його об землю. Батько умовно звернувся до Спасителя, щоб поміг, якщо може. Господь відізвався, що тут необхідне, не так його прохання, як віра. Чоловік відізвався: «Вірю, поможи моєму невірству!» Спаситель наказав дияволу, щоб вийшов з людини, а хлопець лежав на землі немов мертвий. Син Божий взяв лежачого за руку й підвів його. Хлопцеві уже не загрожував злий дух, тому що Спаситель наказав демонові, щоб більше не входив у нього. А учням Господь повідомив, що цей рід зла виганяється молитвою та постом. Людина не в силі вигнати диявола, навіть коли її життя святе. Необхідна молитва до Бога і лише тоді Господньою силою можна викинути нечестивого духа з опанованих ним осіб. Ця опанована людина була німа та глуха, такою її вчинив злий дух. Це означає, що особи, які німі та глухі на слово Боже, на вчення Церкви, які не моляться, легковажать Заповіді Бога, можуть стати орендою нечестивих сил. Злі духи, звичайно, з Божого дозволу, можуть увійти в особу, яка створює відповідні умови для їхнього мешкання. Молитва – духовна сила, яка проганяє демонів, а піст, стає опорою доброї молитви на прогнання усякого зла. Хай пресвята Богородиця стане нашою провідницею у молитві та силою протистояти ворогові людей, дияволові!

Сьогодні разом із ченцями оріоністами, які мають свій монастир у Львові по вулиці Лінкольна 12, святкуємо 15-ту річницю їхнього служіння в Україні. На цей час їхня спільнота нараховує чотири священики, троє з Італії і один з Харкова. Мають також шість місцевих кандидатів, які зголосилися до їхнього монастиря. Ченці, зокрема, займаються молоддю і особами з особливими потребами. Їхня спільнота знаходиться в тридцяти країнах світу. У Львові посідають каплицю святого Луїджі Оріоне і гарний центр, спроектований швейцарським архітектором Маріо Боттою. Правда, хоч вони вихідці латинського обряду, але уже достатньо опанували наш обряд, мову та певні звичаї. Ми радіємо тим, що маємо у Львові це чернече Згромадження, яке вносить свій позитивний вклад у духовний розвиток нашого міста та України. Кажу від себе особисто, від нашої архієпархіальної управи та мешканців міста: достойне дякую за благородне служіння! Хай Господь благословить їхню послугу й дає їм гідні покликання до чернечого життя! Поручаємо їх під покров Матері Божої, віддаємо в опіку святому Луїджі Оріоне і ангелам хоронителям! Хай Бог благословить їхні достойні починання!

+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ

26 березня 2017 р. Б., святкування п’ятнадцятиліття служіння Згромадження Оріоністів в Україні, Архикатедральний собор святого Юра, м. Львів, м. Львів