Єпископ Яцек Пиль ОМІ: Кожен із нас має бути слухняний Святій Церкві

Усі вірні ставлять у своєму релігійному житті на перше місце Святу Месу, визнають важливість таїнств. Та час від часу багатьом із нас хочеться трішки «розширити» можливості Літургії, потрактувати Боже Слово на свій розсуд. Але чи насправді можливо дозволити собі змінити щось у Літургії, і чого необхідно дотримуватися й яка на те причина? Про важливість літургійної дисципліни, та інші питання КМЦ розповів голова Комісії в справах Літургії РКЦ в Україні, єпископ Одесько-Симферопольської дієцезії Яцек Пиль ОМІ.

– На 48-му пленарному засіданні Конференції римсько-католицьких єпископів України Ви, як головаКомісії у справах Літургії, розповіли про її роботу та представили до затвердження проекти нових літургійних книжок.

Так, ми представили ІІІ том «Лекціонарія» українською мовою та«Обряд похорону», адаптований до сучасності, коли поширена кремація. Також затверджували «Визнання віри», яке читають кандидати перед свяченнями або духовні особи, які приймають якісь церковні обов’язки (наприклад, настоятеля парафії). Усі ці тексти перекладені з латини, схвалені нами й будуть іще надіслані на затвердження до Апостольської Столиці. Наш Єпископат затвердив також “Пастирські вказівки щодо звершення Євхаристії в римсько-католицьких дієцезіях України”, які також вишлемо на затвердження до Апостольської Столиці.

– Чи багато римсько-католицької літургійної літератури вже маємо українською мовою?

На початках відновлення структур Римсько-Католицької Церкви в Україні, з ініціативи окремих владик, вийшли українською, наприклад, «Обряди похорону», але це було експериментальне видання. А тепер Апостольська Столиця хоче, щоб усе це було видане як належить – зі вступами, з коментарями. Сьогодні є українськомовний Месал, Обряди Хрещення дітей, Конфірмації, Єлеопомазання і пастирства хворих, Покаяння, Укладення Подружжя, Рукоположення єпископів, священиків, дияконів.

– Які проблеми виникають під час роботи з цими проектами?

Найбільша складність у тому, що в кожному з літургійних видань використовуються тексти зі Святого Писання, а в нас досі нема цілісного видання Біблії. Звісно, є переклад Хоменка, яким ми до сих пір послуговувалися, проте він повний архаїзмів, тому потрібне видання сучасною мовою. А це справа багатьох років, хоч і вже зараз існуючі до цих пір біблійні тексти у перекладі Хоменка чи Турконяка наші біблісти почали звіряти з оригінальними мовами – грекою чи староєврейською. Іноді треба багато терпіння, щоб отримати плоди праці. Працюючи над виданням укр. Лекціонарія тексти біблійні Нового Завіту і Псалтиря  беремо з Турконяка, а остальні тексти Старого Завіту – із Хоменка.

Друга проблема – це досі не опрацьована остаточно релігійна термінологія. Є східні, центральні й західні регіони України, і скрізь існують певні мовні особливості. Було одне видання, яке я впорядкував, – «Польсько-український словник релігійних термінів». Щодо перекладів ми консультувалися з журналістами й філологами, а тепер мені у Львові кажуть: «А тут багато росіянізмів». Та якщо брати львіські видання, то там хтось може знайти багато полонізмів. Немає однорідності. І це, певно, справа умовна: потрібно багато прийняти, користуватись і не звертати уваги. Наприклад, про Церкву часом говорять «Римо-Католицька» – а вона ж Римсько-Католицька. Це офіційна назва, зареєстрована державою.

Я просив би, щоби Медіа-Центр та інші медіа, «Радіо Марія» чи телебачення, дотримувалися всіх релігійних термінів і не впроваджували якихось нових. Є тексти скорочених біблійних книг, є тексти затверджених пісень, маємо сайт літургійної комісії: http// liturgia-rkc.org.ua/та музичний сайт із римсько-католицькими піснями: htpp//www.cantices-rkc.org.ua/. І треба трохи завдати собі праці й намагатися дотримуватись усталеної термінології.

І ще хочу сказати поважніші справи – молитви, які мають повторюватись і вживатися публічно. Локальним церквам завжди треба погоджувати їх із Літургійною комісією.

Тому принагідно звертаюся до всіх римсько-католицьких спільнот, парафій, священиків, сестер і вірних: якщо якась парафія чи згромадження хоче видати свій молитовник або пісенник, його необхідно узгодити з Літургійною комісією. Адже деякі речі вже затверджені, і їх просто не можна змінювати. Ми охоче допомагаємо в цьому – якнайшвидше, наскільки дозволяє час. Тому можна звертатися на мій мейл: [email protected] 

– Слово має велику силу і мусить бути дисципліноване: якщо термінологія встановлена, її потрібно дотримуватися. А ще Ви часто наполягаєте на дотриманні правил під час Літургії. Чому літургійна дисципліна така важлива?

Роками тут не було ніяких літургійних комісій, і люди в парафіях звикли так чи інакше поводитися під час Служби Божої. Роками люди привикли молитись такі чи інші молитви під час Святої Меси. В 90-их роках минулого століття, коли відроджувалась Католицька Церква в Україні не було літургійних текстів українською мовою. Вони повставали повільно, спочатку у студійній формі – adexperimentum. Бо була така душпастирська потреба. Але тепер, коли маємо затверджений церковною владою Месал та ритуали святих таїнств, треба їх втілювати в життя.

Існують також різні традиції. Наприклад, я щойно дізнався, що наприклад у Львові перед Літургією слова, перед читаннями виконують спів до Духа Святого. Я раніше не зустрічав такого і літургійні норми того не передбачають, але мені пояснили, що це місцева традиція, котра існує також й в східній Польщі. І таких прикладів багато. І тому є потрібна літургійна комісія, щоб ці справи нормувати.

Щодо Святої Меси, то, звісно, є уніфікація текстів, жестів, поведінки. Як це буде виглядати, якщо хтось під час Служби стоятиме, інший вклякне, а третій сидітиме? Для Літургії Слова ми сідаємо – і цим жестом висловлюємо готовність слухати Слово Боже. Коли встаємо, то це означає готовність до виконання волі Божої. Стаючи навколішки, виражаємо глибоку пошану, адорацію, поклоніння Богові.

Зрозуміло, що й до Причастя можна ставати по-різному, але буде добре, якщо існуватиме якийсь стандарт, якщо всі розумітимуть, як поводитися, і не перешкоджатимуть одне одному. Це має бути гармонійно. Гармонія під час Літургії підкреслює її красу, приваблює вірних і допомагає переживати глибокий сенс, який дає Церква.

Мудрі люди розуміють, що є українська специфіка та що хтось за Церкву в Україні відповідає. Це якраз і є Конференція єпископів, яка розглядає деякі проекти Літургійної комісії, і до неї потрібно дослухатися. Повторю те, що казав уже не раз: Ісус Христос спас світ не тому, що оздоровлював людей, адже всіх Він не оздоровив, і не тому, що проповідував Слово; Ісус спас нас через послух своєму Отцю, коли пішов на хрест. І кожен з нас теж, навіть якщо мені щось не подобається, маю бути слухняний Святій Церкві. Якщо мені не подобаються наприклад деякі переклади попередньої Літургійної комісії, чи певні формулювання або молитви – все одно маю бути слухняний Церкві. Зараз, укладаючи нові проекти, я роблю це згідно з тим, що затвердила попередня Літургійна комісія. Адже якщо кожна комісія вигадуватиме щось своє, це буде суцільний безлад і ми ніколи не дійдемо до уніфікації. До моменту затвердження можна дискутувати над якимсь перекладом молитов, але коли вони вже затверджені Церквою, треба схилити голову і це впроваджувати в життя, а не говорити в засобах масової інформації чи ще десь, що, мовляв, я вважаю це неправильним. Бо католицькі ЗМІ мають сприяти саме уніфікації і служити Церкві, а не якимось окремим особам, які мають власне бачення.

Як бачите, у мене лежить на серці уніфікація текстів, молитов і пісень.

– Коли священика вибирають на єпископа, у нього теж, певно, є моменти коли він має упокоритися…

Це актуально не тільки для служіння священика і єпископа. У кожному покликанні, чи до священства, чи до сімейного життя, є та сама покора. Просто треба заради вищого блага іноді промовчати, часом не помітити чогось заради більшого добра. Але покора не звільняє від того, щоб когось рятувати, сказати йому правду. Щоб не промовчати, коли людина грішить, – і це вимагає ще й відваги. Вони мають іти разом: і покора, і відповідальність, і служіння правді.

А життя приносить багато таких важких ситуацій. Тоді, коли щось не виходить, то не обмовляти, не нарікати, не проклинати, а молитися й жертвувати це Богові. Бо Ісус жертвував свої страждання, і через них спас світ.

– Чи можна попросити Вас про кілька пастирських слів для вірних на Великдень?

Зараз маємо рік, присвячений фатімським об’явленням, коли Пресвята Богородиця закликала до покаяння. Там був і заклик про навернення Росії – та його потрібно розуміти в ширшому сенсі. Я побажав би собі й усім вірним Католицької Церкви відновити відвагу до покаяння. Стати в істині – і це приведе до справжнього покаяння, коли ми відкриємо правду про себе в світлі Слова Божого. Пасхальний вимір допоможе нам бути вільнішими, визволить нас. Потрібно постійно вмирати для егоїзму, щоби воскреснути до життя – життя у свободі й гідності. Тому бажаю відваги помирати, щоби воскреснути.

На цей пасхальний час від усього серця Вас + благословляю. Радісних Вам і веселих свят!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Щиро Вам дякуємо за розмову та благословення.

Розмовляла: Ірина Островська

About The Author