Топ-10 подій понтифікату Бенедикта XVI в 12-ту річницю вибору

19 квітня 2005 року конклав обрав Папою Йозефа Ратцінґера. Пропонуємо суб’єктивний рейтинг 10 найважливіших подій його понтифікату.

1. Енцикліки «Deus caritas est» i «Caritas in veritate»

25 січня 2006 року у Ватикані оголосили про вихід тексту першої енцикліки Бенедикта XVI – «Deus caritas est». У ній йдеться про християнську любов з філософської, богословської, духовної, душпастирської і етико-культурної точки зору. Як перший документ такого типу, ця енцикліка мала свого роду програмний вимір, вказуючи на головний напрям його понтифікату.

7 липня 2009 року вийшла третя енцикліка Папи Бенедикта XVI «Caritas in veritate». Її тема – інтегральний людський розвиток в любові і істині. В ній Папа адаптує суспільне вчення Церкви до викликів глобалізованого світу в період кризи. На думку коментаторів, цей папський документ запропонував глобальний погляд на проблеми нашої планети, якого не зміг запропонувати жоден політик. Енцикліка містить логічний і строгий перелік світових проблем. Вона не пропонує вирішень, а вказує на шлях, йдучи яким їх можна знайти. Ця енцикліка стала однією з найбільш популярних книг як в Італії, так і у всьому світі.

2. Папа-німець в Аушвіц

Під час апостольської подорожі до Польщі в 2006 році Бенедикт XVI відвідав територію колишнього німецького концтабору Аушвіц-Біркенау. В неділю 28 травня він наодинці і мовчки пройшов через браму з горезвісним написом «Arbeit macht frei» («Праця робить вільним»). Потім, також сам, пішов до блоку №11 (т.зв. «Блок смерті»), де зустрівся із 32 колишніми в’язнями цього концтабору. Він розмовляв з ними, потискав руки, цілував в чоло, гладив по головах… Дехто з них плакав від зворушення.

Потім він відвідав камеру, де загинув св. Максиміліан Кольбе. Опісля підійшов до Міжнародного пам’ятника мучеництва народів на території колишнього табору Біркенау. Він в повній тиші під дощем проходив між 22-ма таблицями, на яких різними мовами записані імена жертв табору, затримуючись біля деяких з них. В цей момент дощ перестав падати, а над табором з’явилась веселка.

Згодом, промовляючи до зібраних, він визнав, що йому, як німцю, важко говорити про події, які там відбувались. Цей візит був його обов’язком щодо істини, щодо тих, хто там страждав, і щодо Бога.

3. Подорож до Туреччини

Екуменічна зустріч з православним патріархом Константинополя, підтримка невеликої місцевої католицької спільноти та зустріч зі представниками світу ісламу – це основні цілі візиту, що тривав 28 листопада – 1 грудня 2006 року. Символічним та історичним акцентом подорожі стало підписання спільної з Варфоломієм І декларації щодо продовження католицько-православного діалогу.

4. Зняття екскомуніки з лефевристів

24 січня 2009 року Бенедикт XVI зняв екскомуніку з чотирьох єпископів Братства св. Пія Х, котрих в 1988 році без згоди Апостольської Столиці висвятив Архиєпископ Марсель Лефевр. Таке рішення викликало замішання не лише в самій Церкві, але й серед юдеїв (вони були обурені висловлюванням одного з цих чотирьох єпископів – Річарда Вільямсона – котрий заперечував Голокост). У відповідь на критику Бенедикт XVI 12 березня видав спеціальний лист до «братів єпископів», в якому висловив стурбованість і смуток через реакцію, яку спровокувало його рішення. Через два роки в інтерв’ю він розповів, що не знав про таку позицію єп. Вільямсона. «Якби мені було це відомо, я б цього не зробив», – зазначив він.

Від кінця 2009 року тривають важкі перемовини між Апостольської Столицею і Братством Св. Пія Х щодо спірних пунктів вчення Церкви. Результатом перемовин мало б стати повне сопричастя лефевристів з Апостольською Церквою.

5. Лист до католиків Ірландії

20 березня 2010 року у Ватикані оприлюднили текст листа Папи до католиків Ірландії, написаний у зв’язку із випадками сексуальних зловживань, до яких вдавалось місцеве духовенство впродовж десятиліть. В листі Папа визнає внесок місцевої Церкви до справи євангелізації усього континенту, однак і суворо засуджує дії, що відбувались там впродовж останніх десятиліть. Святійший Отець закликав єпископат і духовенство цієї країни до річної покути за гріхи педофілії, а вірних до молитовної і духовної підтримки своїх священиків; а також анонсував впровадження візитації до цієї країни спеціальної ватиканської комісії.

Згодом в інтерв’ю «Світло світу» Папа говорив про сексуальне зловживання духовенства: «Для нас це був великий шок. Раптом стільки бруду. Це був наче кратер вулкану, з якого раптово вийшла ціла хмара бруду, все потемніло і погрузло в бруді. Стало так, що раптово духовенство стало місцем сорому, а кожного священика почали підозрювати і вважати одним із них. Декотрі священики розповідали, що навіть не насмілювались подавати дітям руку при привітанні, не кажучи вже про те, щоб організовувати похід».

6. Синод Єпископів Близького Сходу

Спеціальне засідання Синоду Єпископів Близького Сходу відбувалось 10-23 жовтня 2011 року під гаслом «Католицька Церква на Близькому Сході: спільнота і свідчення». Окрім єрархів і представників Католицької Церкви, в ньому брали участь і кілька представників юдаїзму та ісламу.

Під час нарад мова йшла про важку ситуацію християн цього регіону, про переслідування і насильство, яке вони переживають особливо в Іраку та Палестині. На завершення засідань синодальні отці видали обширне послання до народу Божого, в якому підняли головні теми: співпраця і діалог з співмешканцями – мусульманами, а також закликали міжнародну спільноту пам’ятати та підтримувати християн в цьому регіоні.

Вінцем цих нарад стала апостольська адгортація «Ecclesia in Medio Oriente», яку Бенедикт XVI оголосив під час свого візиту до Лівану. Ця 24-та закордонна подорож Папи відбулась 14-16 вересня. Ще до її початку більшість міжнародних коментаторів назвали її однією з найскладніших в понтифікаті цього Папи, як в політичному, так і релігійному плані. Перед Бенедиктом XVI стояли такі проблеми Близького Сходу, як «арабська весна» в Єгипті, Тунісі, Лівії та інших країнах цього регіону, в результаті чого все більше впливу отримували радикальні ісламські угрупування.

7. Зустріч в Асижі

27 жовтня 2011 року з ініціативи Бенедикта XVI в Асижі відбувся День роздумів, діалогу і молитви за мир і справедливість у світі «Паломники істини, паломники миру». На запрошення Папи приїхало 300 делегатів з 31 християнської Церкви і 12 релігій світу. Вперше на зустріч такого типу було запрошено не лише представників релігій, але й агностиків, відкритих на діалог з віруючими. Цей День відбувся рівно в 25-ту річницю історичної зустрічі, яку скликав Іван Павло ІІ в 1986 році, і на якій вперше в історії представники Церков і релігій молились за мир.

На цій зустрічі представники релігій склали 12 зобов’язань, які будуть здійснювати на користь миру.

8. Беатифікація Івана Павла ІІ

1 травня 2011 року Бенедикт XVI проголосив блаженним Івана Павла ІІ. На площі св. Петра і поблизу зібралось 1,5 мільйона осіб. Цей процес беатифікації був одним з найкоротших в сучасній історії Церкви. Він розпочався 28 червня 2005 року (майже три місяці після смерті). В 2009 році Бенедикт XVI підписав декрет про визнання героїчності чеснот Івана Павла ІІ, що завершило основну частину беатифікаційного процесу. Рішення про призначення беатифікації на 1 травня 2011 року Святійший Отець оголосив в січні того ж року.

У своїй проповіді з нагоди беатифікації Бенедикт XVI говорив: «Своїм свідченням віри, любові і апостольської відваги, сповненим людської чуйності, цей славний Син польського народу допоміг християнам усього світу не боятись бути християнами, належати до Церкви, звіщати Євангеліє». Він також додав, що Іван Павло ІІ «допоміг нам не лякатись істини, оскільки істина є гарантією свободи».

9. Трилогія «Ісус з Назарету»

Трьохтомник «Ісус з Назарету» – «плід довгого внутрішнього шляху» – це одна з найважливіших праць Бенедикта XVI. Перекладена на багато мов і видана в мільйонах примірників, вона стала світовим бестселлером. Книжку про Ісуса Йозеф Ратцінґер почав писати влітку 2003 року, тобто ще до того як його обрано на Петровий Престіл. Для її завершення він, вже як Бенедикт XVI, присвятив «увесь вільний час», як потім сам розповідав.

У цій книзі Папа поставив запитання, на які намагався дати відповідь: чи Біблія вказує на правдивий образ Ісуса? Чи Ісус був Божим Сином? Чи є сенс вірити?

Ця книга є дуже особистою, оскільки в ній автор часто висловлюється від першої особи і наголошує, що вона не є документом Вчительського уряду Церкви, тому «кожен може мені заперечити», – каже він.

Перший том біографії Ісуса «Ісус з Назарету – від Хрещення в Йордані до Преображення» вийшов в квітні 2007 року. Другий том «Ісус з Назарету. Від в’їзду в Єрусалим до Воскресіння» видано в 2011 році, а останній «Ісус з Назарету. Дитинство» – в 2012 році.

10. Оголошення про відставку

Бенедикт XVI оголосив про те, що йде у відставку з папського уряду. «Багаторазово розваживши в сумлінні перед Богом, я прийшов до усвідомлення того, що у зв’язку із моїм старшим віком, моїх сил не вистачає для того, щоб в належний спосіб здійснювати Петрове служіння», – сказав він 11 лютого 2013 року до учасників консисторії у справі канонізації групи блаженних. 265-ий наступник Св. Петра, котрому 16 квітня того року мало виповнитись 86 років, остаточно склав свої повноваження 28 лютого о 20:00 год.

Звістка про відставку Папи сколихнула увесь світ. Вперше за кілька сотень років наступник Св. Петра з власної волі відійшов від папського служіння.

Переклад – «Католицький оглядач» за матеріалами Wiara.pl