Папа: Марія явилася, аби пригадати нам про Боже Світло

Під покровом Пречистої Діви Марії, ми є ранковими зорями в світі, що споглядають істинне обличчя Ісуса Спасителя та наново відкриваємо молоде та гарне обличчя Церкви, яке сяє тоді, коли вона є убогою в засобах і багатою в любові. Про це говорив Папа Франциск у проповіді під час Святої Меси у Фатімському санктуарії в суботу, 13 травня 2017 року, в на яку зібралося понад півмільйона паломників з усіх куточків світу.

На початку Євхаристійного богослуження, що служилося в соту річницю першої появи Пресвятої Богородиці в цій місцевості, Святіший Отець проголосив святими Католицької Церкви двох свідків, яким Вона об’явилася – блаженних Франсіска та Жасінту Марто.

Перед тим, як попрощатися з реколекційним осередком «Кармельської Богородиці», що став його резиденцією під час цього паломництва, Глава Католицької Церкви прийняв Прем’єр-Міністра Португалії. У Святій Месі на еспланаді санктуарію були присутніми Президенти Португалії, Парагваю та Сан-Томе і Принсіпі.

Проповідуючи, Святіший Отець зазначив, що сто років тому, коли діти бачили Пресвяту Богородицю, чимало людей скеровували свій погляд в тому ж напрямку, але не бачили Її. «Пречиста Мати, – зазначив він, – не прийшла для того, щоб ми її бачили. Для цього матимемо цілу вічність, очевидно, коли потрапимо до неба. Але Вона, передвіщаючи та попереджуючи нас про загрозу пекла, до якого веде часто пропоноване та нав’язуване життя без Бога і життя, яке профанує Бога в Його створіннях, прийшла пригадати нам про Боже Світло, яке мешкає всередині нас та нас огортає».

Звертаючись до паломників, Папа наголосив, що ми маємо Матір, а тому, схопившись немов діти за Її покров, живемо надією, «яка спирається на Ісусі». Коли Він зійшов на небо, то приніс по правицю Небесного Отця нашу людськість, «взяту в лоні Пречистої Матері», й «ніколи її не залишить».

«Скріплені цією надією, ми зібралися тут, аби подякувати за численні благословення, які Небо вділило нам протягом тих ста років, що пройшли під покровом Світла, який Богородиця, починаючи з цієї Португалії, багатої надією, розгорнула на всі чотири сторони світу. Як приклад, маємо перед собою святих Франсіска та Жасінту Марто, яких Діва Марія ввела у безмежне море Божого Світла, спонукавши їх Його адорувати. З цього вони отримували силу для того, щоб долати спротив і страждання. Божа присутність стала постійною в їхньому житті, як це чітко виявилося в неустанній молитві за грішників та в прагненні постійно перебувати при Ісусі “прихованому” у кивоті», – сказав проповідник, додаючи:

«Дякую, браття й сестри, за те, що ви мене супроводжували. Я не міг не приїхати сюди, щоб вшанувати Пречисту Матір та Їй ввірити Її дітей. Під Її покровом вони не загинуть; з Її рук зійде надія і мир, яких вони потребують і про який я молюся для всіх моїх братів і сестер в Хрищенні та в людській природі, особливо, для хворих і неповносправних, ув’язнених і безробітних, убогих і покинутих. Найдорожні брати й сестри, молімося до Бога з надією, що нас почують люди, та звертаймося до людей з упевненістю в тому, що Бог нас підтримає».

Святіший Отець наголосив, що Бог нас створив «як надію для інших», і ця надія є «дійсною та здійсненною відповідно до стану життя кожного». А оскільки Ісус, Який випередив, навчає нас: «Якщо зерно пшениці, що впало у землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе рясний плід», – цим пригадує нам, що «Життя може вижити лише великодушності іншого життя».

«Під покровом Марії, – підсумував Папа, – ми у світі є ранковими зорями, які вміють споглядати істинне обличчя Ісуса Спасителя, що заясніло у Пасці, й наново відкривати молоде й прекрасне обличчя Церкви, що сяє тоді, коли є місійною, гостинною, вільною, вірною, убогою в засобах і багатою в любові».