105 років з дня коронації Кохавинської ікони Богородиці

26-28 травня 2017 року в Кохавині, що на Львівщині, відбувся Великий відпуст та святкування 105-ї річниці коронації Кохавинської ікони Богородиці. Святкування розпочалися Молебнем до Богородиці на місці об’явлення ікони, який очолив протопресвітер Жидачівського деканату Стрийської єпархії УГКЦ о. Василь Юрів. Святу Літургію у храмі Покрову Пресвятої Богородиці, де зберігається копія чудотворної ікони, очолив прот. Мирон Гринишин зі Стрия. Перший вечір торжества завершився духовним концертом братів з монастиря св. Герарда та молоді зі спільноти «Кохавинські зорі».

До святкування долучилися владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівський, та владика Михайло Бубній, екзарх Одеський та адміністратор Кримський, які у свій час були настоятелями монастиря та парафії в Кохавині.

Владика Володимир очолив Велику Вечірню з Литією в суботу, 27 травня 2017 р. Богослуження супроводжував співом хор «Аксіос» з храму св. Михаїла у Львові. Після Вечірні хор виступив перед присутніми з концертною програмою в честь Богородиці.

Кульмінацією святкування стала Архиєрейська Літургія 28 травня 2017 р., яку очолив владика Михайло Бубній.

Кохавинська ікона Богородиці відома з 1646 р. У 1650 р. ікона вже славилася чудотворною силою. У 1680 р. київська воєводина Тереза Виговська побудувала у кохавинському лісі на місці об’явлення дерев’яну каплицю, куди, за наказом Львівського архиєпископа Констанція Липського, перенесено ікону. Розголос про чудодійну силу ікони рознісся по всій околиці. У 1740 році прибула церковна комісія, яка зібрала від людей, присягнувших на Біблії, свідчення про чуда. На підставі всіх свідчень і заключних актів Львівський архиєпископ Вижицький проголошує 26 травня 1755 року ікону Матері Божої Кохавинської чудотворною.

Найбільшою подією стала коронація ікони в серпні 1912 р. на свято Успіння Пресвятої Богородиці папськими золотими коронами. Сталося це завдяки великій Маріїній славі в Кохавино. На день коронації прибуло найбільше паломників за всю історію цього чудотворного місця. Тільки поїздами приїхало 180 тисяч, не рахуючи піших прочан, подорожуючих каретами чи возами.

Від 1931 р. чудотворним місцем опікувалися єзуїти, які, втікаючи від радянських військ у часі Другої світової війни, залишили Кохавину і забрали з собою чудотворну ікону до Польщі, до міста Глівіци, де вона знаходиться до сьогодні.