Племінник Блаженнішого Любомира: «Ми будемо скучати за нашим вуйком, за його посмішкою, лагідним голосом, скромною душею та вдумливими проповідями»

Дорогий Блаженніший вуйко Любко, ваша смерть залишила велику порожнечу не лише в українській громаді, а, особливо, в нашій родині. Ви були великою частиною нашого життя. Мої слова линуть від нас усіх – дітей вашої сестри Марти.

Такими словами розпочав прощальну промову племінник Блаженнішого Любомира Роман наприкінці Заупокійної Архиєрейської Літургії в Патріаршому собор Воскресіння Христового 5 червня.

Під час свого слова п. Роман поділився родинними спогадами про свого дядька: «Ви були хресним батьком Марійки і, хоча ви тоді боялися її тримати, але їй духовно допомагали. Коли ви приїздили до Детройту наші батьки просили вас бавити малих близнюків Петра і Павла. Ви не вміли міняти пелени, але захоплювали їх казками. Роман був першим, кого ви хрестили, як стали священиком. Упродовж нашого дитинства ваша лагідність, доброта і веселий настрій нам дуже подобалися. Хоча тоді ми не були свідомі вашого впливу на нас. Ми змалку вас наслідували. Ми, тоді ще малі три хлопці поставили вівтар і вдавали, що ми священики. Тоді ми не розуміли чому ваші проповіді були короткі. Від вас ми навчилися того, ще непотрібно довго говорити, аби щось мудре сказати. Нас, малих, цікавила ваша скромність і простота. Ваша улюблена вечеря в той час, як і пізніше в Княжичах, була: ковбаски, фасоля та пляцок із яблук…».

Промовець наголосив, що Блаженніший Любомир був скромною людиною, якій не було потрібно багато, але його серце сягало далеко і торкалося багатьох. «Для нас, дітей, ви були надзвичайним, ми дивувалися вашими досягненнями, ми бачили, що ви відрізняєтеся від усіх і мали перед собою цікавий шлях і завдання. Ми розуміли, що повинні ділися вами із світом, аби ви могли послужити всім. Вам дуже подобалися родинні відвідини…Навіть коли ви були далеко, то пробували зв’язатися із нами під час родинних свят, Різдва та Великодня по телефону і по скайпу…», – вів він далі. А коли племінники підросли, то він їм давав духовні та життєві вказівки, будучи найкращим зразком: «Ваш приклад Павла так захопив, що він згодом навчався, аби стати священиком. Хоча це йому не вдалося, однак він від вас та монахів багато навчився. Наша мама Марта дуже за вами скучала і писала листи вам про нашу родину. Ви декотрим з нас давали шлюби, а, найважливіше, ви прийняли наших любих незалежно від віровизнань. Коли наприкінці минулого року я мав турботи, короткий зворушливий лист від вас дав мені підтримку».

А наприкінці племінник Блаженнішого Любомира Роман додав: «Ми будемо скучати за нашим вуйком, за його посмішкою, лагідним голосом, скромною душею та вдумливими проповідями. Ми вдячні, що ви збагатили наше життя, будучи нашим весели мудрим улюбленим вуйком. Ваші молитви і поради дали нам безмежні приємні спогади. Вічна пам’ять!».