Папа подякував доброчинцям за підтримку Католицьких Церков на Сході

«Навіть якщо вже неможливо відновити чи утримувати структури, ми повинні залишатися живим Господнім храмом, пам’ятаючи про те, що “глина” нашого віруючого існування сформована “гончарем” – Господом, Який влив у неї Свого животворного Духа», – сказав Папа Франциск, приймаючи у четвер, 22 червня 2017 р., учасників 90-ї зустрічі Ради Організацій, що допомагають Східним Католицьким Церквам (ROACO), засідання якої відбувалися у Ватикані від 19 червня.

Вітаючи доброчинців, Глава Католицької Церкви склав їм подяку за «постійні зусилля любові й солідарності», виявлені від 1968 року до Церков – східних і латинської – що діють на територіях, ввірених опіці Конгрегації Східних Церков, підтримуючи душпастирську, освітню та харитативну діяльність. Далі він звернув увагу на те, що згадана Конгрегація відзначає своє сторіччя – «тривалий період, протягом якого вона підтримувала Вселенських Архиєреїв, які до 1967 року були її префектами, в їхньому дбанні про всі Церкви».

«Це були роки, які бачили чергування драматичних подій: Східні Церкви часто були накриті жорстокими хвилями переслідування та страждань, як на європейському Сході, так і на Близькому Сході, – зауважив Святіший Отець. – Потужна міграція послабила їхню присутність на теренах, на яких вони процвітали протягом сторіч. Сьогодні, дякувати Богові, деякі з них повернулися до свободи після болючого періоду тоталітарних режимів, але інші, особливо в Сирії, Іраку та в Єгипті, бачать страждання своїх дітей з приводу тривання війни та абсурдного насильства, коєного фундаменталістським тероризмом».

За словами Наступника святого Петра, ці події «провели нас через досвід Ісусового хреста», який є не лише причиною страждання, але й спасіння. Адже якщо ми «прямуємо вперед без хреста, будуємо без хреста і сповідуємо Христа без хреста, ми не є Господніми учнями».

Папа висловив радість з приводу того, що серед тем, розглянутих цією зустріччю ROACO, була «важлива дійсність початкового вишколу семінаристів та постійного формування священиків». Адже відомими є, з одного боку, «геройський вимір свідчення й посвяти» багатьох з них, готових залишатися зі своїми громадами, що часто зазнають випробувань, але з іншого, «спокуси, які вони можуть зустріти», між якими – шукання особливого суспільного статусу, який визнається за богопосвяченими особами на певних теренах, чи здійснення свого служіння «згідно з критеріями людського самоствердження».

Як зауважив Єпископ Риму, зусилля, які Східна Конгрегація й доброчинні докладають, повинні бути спрямовані на те, щоби підтримувати ініціативи й проекти, «які будують автентичний спосіб буття Церквою», що вимагає «завжди розвивати почуття близькості». Це означає, що єпископи повинні ставитися до священиків як до ближніх, аби вони, у свою чергу, допомагали відчувати Господню ніжність ввіреним їм вірним. Щоб усі дбали про збереження «благодаті залишатися Господніми учнями», починаючи від перших, «які повинні вчитися бути останніми разом з останніми». Тоді «семінарист і молодий священик» відчуватимуть радість з приводу того, що є «співробітниками спасіння, дарованого Господом».

«Завжди почуваймося живим камінням, з’єднаним з Христом, що є наріжним каменем! Східні Церкви зберігають чимало пам’яток, церков, монастирів, місць, пов’язаних зі святими. Їх слід оберігати й зберегти, також завдяки і вашій допомозі, сприяючи таким чином прощам до коренів віри. Але коли неможливо відновити чи утримувати структури, ми повинні залишатися живим Господнім храмом, пам’ятаючи, що “глина” нашого віруючого існування була сформована “гончарем” – Господом, Який влив у неї Свого животворного Духа», – сказав Папа, закликавши не забувати про те, що також і в наші дні християни Сходу, незалежно від конфесії, «проливають кров, як печать свого свідчення».

У цьому контексті Глава Католицької Церкви побажав, щоб східні християни, які змушені мігрувати, зустріли гостинність у тих місцях, куди прибувають, та щоб «могли й надалі жити відповідно до своєї церковної традиції».