Послання Папи Франциска до учасників саміту «Великої двадцятки» у Гамбурзі

З нагоди Саміту «Великої двадцятки», який 7-8 липня 2017 р. відбувається у німецькому місті Гамбурзі, Папа Франциск написав послання на ім’я Ангели Меркель, Федерального Канцлера Німеччини, аби поділитися із представниками найбільших світових економік деякими думками, що лежать на його та всіх пастирів Католицької Церкви серці. Насамперед, він склав подяку Главам Держав і Урядів за зусилля, докладені з метою «забезпечення керованості й стабільності світової економіки, з особливою увагою до фінансових ринків, торгівлі, фіскальних проблем та, в загальному, до зростання світової економіки, щоб вона була інклюзивною та сталою».

«У програмному документі мого понтифікату, зверненому до вірних католиків, яким є Апостольське напоумлення “Evangelii Gaudium”, я запропонував чотири принципи дії для будування братерських, справедливих та мирних суспільств: час є понад простір, єдність переважає над конфліктом, дійсність важливіша від ідеї, цілість вища від частин. Є очевидним, що ці напрямні для дії належать до вікової мудрості всього людства, а тому вважаю, що вони можуть послужити, як вклад у роздуми під час зустрічі в Гамбурзі та для того, аби оцінити її результати», – пише Папа, пояснюючи далі кожен із принципів.

Щодо першого, то Глава Католицької Церкви підкреслив, що складність та взаємопов’язаність світових проблем є такими, що «не існують негайні та повністю задовільні вирішення». Підтвердженням цього є, наприклад, трагедія міграції, невід’ємна від бідності та війн. Можливим, натомість, є запускати процеси, «здатні запропонувати прогресивні та нетравматичні вирішення й у порівняно короткому часі привести до вільного переміщення та стабільності людей, що буде корисним для всіх».

«Однак, це напруження між простором і часом, між обмеженнями і повнотою, вимагає зовсім протилежного ходу в свідомості правителів та можновладців. Ефективне рішення, обов’язково розтягнене в часі, буде можливим лише тоді, коли остаточна ціль процесу буде чітко присутня в його проектуванні. В серцях та умах правителів, на кожному етапі здійснення політичних заходів, слід віддати абсолютний пріоритет бідним, біженцям, страждаючим, переселенцям та виключеним, не зважаючи на расу, релігію чи культуру, та відкинути збройні конфлікти», – наголосив Папа Франциск.

У цьому контексті Святіший Отець вказав міжнародній спільноті на трагічне становище Південного Судану, басейну озера Чад, регіону Африканського Рогу та Ємену, де 30 мільйонів людей страждають від браку харчів та води. За його словами, невідкладні заходи з метою надання підтримки цим людям «будуть знаком серйозності та щирості середньострокового заанґажування в реформування світової економіки та гарантією її ефективного розвитку».

Роздумуючи над аспектом переважання єдності над конфліктом, Папа Франциск наголосив, що «війна ніколи не є вирішенням». У контексті сотої річниці листа Папи Венедикта XV до «Глав народів у стані війни» він закликав світ «покласти край усім цим проявам даремного кровопролиття». За його словами, завданням «Великої двадцятки» чи інших схожих щорічних зустрічей, є «мирно вирішувати економічні непорозуміння та знаходити спільні фінансові й торговельні правила, які сприятимуть цілісному розвиткові всіх», маючи на меті досягнення цілей, встановлених на рівні ООН.

«Це, однак, не буде можливим, якщо всі сторони не зобов’яжуться суттєво понизити рівень конфліктності, зупинити існуючу гонку озброєнь та відмовитися від того, щоб безпосередньо чи опосередковано втягуватися в конфлікти, як також тоді, коли не погодяться щиро й прозоро обговорювати всі суперечки», – підкреслив Святіший Отець, назвавши «суперечністю й непослідовністю» примарну єдність на спільних економічних форумах та «бажане або прийняте тривання збройних конфліктів».

«Трагічні ідеології першої половини ХХ сторіччя замінилися новими ідеологіями абсолютної автономності ринків та фінансових спекуляцій», – пише Глава Католицької Церкви, переходячи до третього принципу, яким є важливість дійсності понад ідеєю. Таке наставлення, за його словами, залишає за собою «болісний слід виключення, відкинення, а також – смерті». Натомість, у «політичних та економічних успіхах, яких не бракувало в минулому столітті», завжди зустрічається «здоровий і розсудливий прагматизм», який керується «першістю людини й старанням інтегрувати й координувати відмінні та іноді протиставні дійсності, беручи за відправну точку пошану до кожного окремого громадянина».

Врешті, роздумуючи над тим, що цілість є більшою від частин, Папа вказав на те, що проблеми слід вирішувати «конкретно та віддаючи належну увагу їхнім особливостям», але якщо вирішення повинні бути тривалими, то не можуть «не мати ширшого бачення та повинні враховувати впливи на всі країни та на всіх їхніх громадян, як також шанувати їхню думку».

У цьому контексті Папа Франциск пригадав пересторогу свого попередника Венедикта XVI, скеровану до саміту «Великої двадцятки», що 2009 року проходив у Лондоні. Йдеться про те, що навіть тоді, коли є зрозуміло, що «двадцятка» зводиться до обмеженої кількості країн, що представляють 90% світового виробництва, «ця ситуація повинна спонукати учасників до глибокої призадуми».

«Ті держави й особи, чий голос є слабшим на світовій політичній арені, є тими, хто найбільше страждає від пагубних наслідків економічних криз, за які мають незначну, а то й жодну відповідальність. У той же час, ця велика більшість, яка в економічному вимірі представляє лише 10% від загалу, є частиною людства, що може мати більший потенціал для того, аби причинитися до прогресу всіх», – зазначив Святіший Отець, вказуючи на важливість програм розвитку, усталених на рівні ООН, та на необхідність дотримуватися міжнародних трактатів, розвиваючи багатосторонність.

«Моїм бажанням було запропонувати ці думки, як вклад у праці “Великої двадцятки”, покладаючи довір’я до духу солідарності, який надихає всіх учасників», – підсумував Папа Франциск, бажаючи Божого благословення для зусиль міжнародної спільноти «започаткувати новий етап інноваційного розвиту: взаємопов’язаного, сталого, шанобливого до довкілля та інклюзивного для всіх народів та людей».