ПОСВЯЧЕННЯ МЕМОРІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ О. ЙОСИФУ ЗАВАДЯКУ ЧСВВ

29 липня 2017 р., між селами Рокосово-Крива, поблизу м. Хуста, Закарпатської обл., відбулося посвячення меморіального комплексу о. Йосифу Завадяку ЧСВВ, встановленого за ініціативою та стараннями вислуженого Протоігумена Василіянської Провінції Св. Миколая в Україні о. Павла Райчинця ЧСВВ. Посвячення памʼятника здійснили Преосвященні Владики Кир Ніл Лущак ЧБМ – єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії та Кир Василій Тучапець ЧСВВ – Екзарх Харківський.

О 9.00 до меморіального комплексу вирушили дві процесії: одна – з м. Хуста, друга – від Красного Поля.

О 10.00 о. Лука Буняк ЧСВВ відслужив на місці комплексу Акафіст до Ісуса Христа.

Опісля відбулася зустріч Преосвященних Єпископів та привітальні промови, які спочатку виголосили діти, а опісля – о. Павло Райчинець ЧСВВ.

У своєму привітальному слові о. Павло наголосив, що ця земля, на якій ми сьогодні зібралися є святою. Найперше вона є святою, бо сотворена Богом, але теж є святою завдяки тим людям, які служили тут Богові і своєму народові та поклали тут своє життя.

О. Павло згадав про криваві історичні події Карпатської України, які сталися на цьому місці. Серед цих подій теж і мученицька смерть о. Йосифа Завадяка, який для всіх нас став прикладом сильної і незламної вірності Богові та Католицькій Церкві. Однак, на превеликий жаль, – підкреслив о. Павло, – після смерті о. Йосифа не перестає проливатися невинна мученицька кров на цій землі. На Сході України зараз йде смертельна боротьба із «московськими визволителями» і не в одну закарпатську сімʼю прийшло горе, бо син чи батько поклав голову боронячи нашу землю від тих, які зазіхають на її територіяльну цілісність, для яких є ненависною Україна і наша Греко-католицька Церква. Але неможна знищити дух правди, волі, порив до свободи, неможна вирвати з наших сердець віру Христову, як стверджував Великий Кобзар: «Не вмирає душа наша, не вмирає і воля, і неситий не виоре да дні моря поле. Боріться – поборете, Бог вам помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!»

Тож будьмо єдині в розбудові нашої Держави, у своїх переконаннях, у своїй вірі, – закликав ініціатор заходу. – Носімо тягарі інших, як це робив Ісус Христос. І життя на нашій землі зміниться на краще – у це вірили борці за волю. Памʼятаймо їх! Збережімо в серцях памʼять про відомих і невідомих синів України, які поклали своє життя за правду, свободу і цілісність та єдність Української Держави у різні часи нашої історії. Уособленням їх подвигу нехай стане цей скромний меморіальний комплекс, присвячений мученику та ісповіднику за Христову віру о. Йосифу Завадяку ЧСВВ. Схилімо голови перед їх памʼяттю і вшановуймо хвилиною мовчання!

Відтак відбулося посвячення памʼятника, після чого розпочалася Архієрейська Божественна Літургія, яку з Владиками співслужили Отці Василіяни та єпархіяльне духовенство.

У своїй проповіді Кир Ніл відзначив, що цей день є історичним, адже ми згадуємо подію мученицької смерті василіянського монаха, пастиря наших вірних, о. Йосифа Завадяка, на життя якого було здійснено замах саме на місці встановлення цього комплексу. Образ о. Йосифа, якого тут збила вантажівка, а після чого його тут добивали і втоптували в землю, – наголосив Владика, – це є теж образ нашої Церкви, яку так само намагалися в ті часи «втоптати в болото і вбити», але вона жила. Вона жила в підпіллі і давала рясні плоди через мученицьку кров наших дорогих отців, серед яких є о. Йосиф.

Архієрей теж звернув увагу, що о. Йосиф отримав ієрейські свячення на Свято Преображення Господнього у 1937 році, з рук Преосвященного Владики Павла Гойдича ЧСВВ, який теж ніс хрест мучеництва на своїх плечах і над яким теж знущалися енкаведисти та замучили його у вʼязниці в Леопольдові у Словаччині. Отже невдовзі будемо мати ювілей о. Йосифа – 80-річчя його священничих свячень єпископом-мучеником. Якраз до цього ювілею дуже пасує встановлений тут монумент – як Христос несе хреста на своїх плечах, а під ним є дванадцять його учнів. Це учні, які спочатку не розуміли значення хреста, однак потім теж «пили чашу свого Вчителя і хрестилися хрещенням мучеництва, яким хрестився їхній Господь» (Пор. Мк. 10,39).

Так воно і є, що в житті кожного справжнього учня Христового є ця чаша терпіння, або чаша несення свого хреста. Бо як написано на встановленому тут монументі: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде слідом за мною» (Мт. 16, 24). На цьому наголосив Владика і заохотив за прикладом о. Йосифа до несення того хреста, який кладе на нас Господь. Цим нашим теперішнім хрестом є найперше «правдиве братерство» між нами, бо там, де його немає, скоро прийде зрада, а потім й відречення від віри. Церква в підпіллі якраз тому і вижила, бо наші вірники мали це братерство між собою, що зродило теж велике диво – вони пожертвували своїм життям у таборах, скріпивши це своєю мученицькою кровʼю. Так же стараймося бути достойними цієї крові, якою позначене і це місце. Воно позначене кровʼю прекрасного душпастиря, рисою якого було за всяку ціну піклуватися про людські душі і про те, щоб людина зберегла правдиву віру.

Вкінці Літургії, слово до присутніх мав теж Кир Василій, звернувши увагу, що найбільшою небезпекою і найбільшою загрозою, яку ніс о. Йосиф для тодішньої атеїстичної системи, була його віра в Ісуса, яку він мужньо ніс своєму народові. Попри заборону, а навіть і після повернення із заслання, завдяки своїй вірі він продовжував нести людям живого Христа, через проповідування Його Слова і через Святі Тайни. Саме це було причиною, що тодішня влада, яка повсюди насильно насаджувала безбожництво та атеїзм, не хотіла мати цього «живого свідка віри», через якого люди зустрічалися з живим Богом. Владика наголосив, що саме віра є тим безцінним даром в житті людини. Ніякі матеріальні речі, ніякі посади не зрівняються з цим даром віри, з цим скарбом. Отож і ми сьогодні повинні, за прикладом о. Йосифа, цінити свою віру в Христа, повинні бути Йому вірні і любити свою Церкву. І нехай наша віра виражається у наших вчинках, бо саме це є запорукою нашого щасливого майбутнього і нашого спасіння. Архієрей теж заохотив просити в молитві за прославу слуги Божого о. Йосифа, щоб він був нашим заступником і щоб за його молитвами наш народ отримував від Господа великі ласки, щоб ми зростали у вірі і щоб Боже Благословення завжди було з нами.

Опісля Настоятель Мукачівського монастиря о. Веніамин Довганич ЧСВВ та Декан Великоберезнянський о. Василь Данилаш, висловили особливу подяку ініціатору цього меморіального комплексу о. Павлу Райчинцю ЧСВВ, який доклав чимало зусиль для його встановлення на цьому, вже майже забутому історичному місці.

На завершення, до присутніх звернувся Настоятель Боронявського монастиря о. Тарас Іванина ЧСВВ. Саме в цьому монастирі у Бороняві, о. Йосиф Завадяк був останнім Ігуменом перед його ліквідацією радянською владою. О. Тарас запросив усіх присутніх на відпустовий празник Св. Пророка Іллі до Боронявського монастиря, який відбудеться за кілька днів – 1-2 серпня, за участю присутніх тут Владик Кир Ніла і Кир Василія. Під час цих святкувань, – наголосив теперішній Настоятель, – в рамках відзначення цьогорічного Ювілею Василіянського Чину Св. Йосафата, будуть згадуватися та вшановуватися історичні події Боронявського монастиря та особи, які з ними повʼязані. Ці події стали зібраними і описаними в нещодавно виданій історичній публікації, під назвою «Світильник віри: історія Боронявського монастиря на тлі епох», презентацію якої проведе сам автор – п. Володимир Мороз.

Завершилася подія посвячення меморіального комплексу о. Йосифу Завадяку ЧСВВ мируванням, окропленням свяченою водою та врученням памʼяток кожному учаснику.

о. Франціск Онисько ЧСВВ