Вбитий, бо став на сторону бідних

У вівторок, 15 серпня, виповнюється 100 років від дня народження блаженного Оскара Арнульфо Ромеро, Архиєпископа Сан-Сальвадору, столиці Сальвадору, який загинув від рук ескадрону смерті 1980 року під час того, як служив Святу Месу. Наша колега Франческа Сабатінеллі поспілкувалася з архиєпископом Вінченцо Пальєю, Президентом Папської Академії «За життя», який також є постулятором канонізаційного процесу блаженного Оскара Ромеро. У суботу, 12 серпня 2017 р., він брав участь у пропам’ятних заходах в катедральному соборі святого Юрія Саутворкської архидієцезії в Лондоні, де зберігається хрест з мощами священномученика.

Ділячись думками про важливість спогадування такої постаті, як блаженний Оскар Ромеро, архиєпископ Палья зазначив, що він є «одним із свідків, якими позначена історія Церкви в післясоборовий період». І не випадково, на думку постулятора, в день його смерті, 24 березня, вшановується пам’ять усіх мучеників сучасної Церкви, а ООН обрала цей день, як день свободи віровизнання, сумління та переконань.

У цьому контексті журналістка зауважила, що не зважаючи на вищесказане, ще й досі існує несприйняття цієї особи, навіть на її батьківщині, в Сальвадорі.

«Спротив, на жаль, існує не лише на батьківщині, але й поза її межами та часто навіть поруч із нами, – зауважив Президент Папської Академії за життя. – Несприйняття викликає той факт, що Євангеліє, як навчає Другий Ватиканський Собор і як стверджувала відразу після нього Латиноамериканська Церква, не є збайдужілим, Євангеліє не є просто побожними практиками, але перемінює світ. І Ромеро зрозумів, що для того, аби перемінювати світ, необхідно, як пише Євангеліє, розпочинати від любові до убогих. Чимало людей вважали, що це рішення на користь бідних є політичним, продиктованим, як здавалося, марксистськими течіями. Але це не так: рішення любити бідних задля переміни світу – це той самий вибір, який зробив Ісус. І Ромеро прийняв таке ж рішення, через що багато-хто виступив проти нього, аж до того, що вбили його. Виступили ті, які хоч і називалися “християнами”, були, натомість, на боці диктаторів, тих, які намагалися уярмити найбідніших, визискувати їх та чинити над ними насильство. Вони хотіли вбити його, аби змусити замовкнути, але блаженний Ромеро, завдяки жертві свого життя, не перестає промовляти також і сьогодні».

«Рішення, яке прийняв Ромеро, за словами Папи Франциска, призвело також і до мучеництва post mortem (після смерті)», – зауважила журналістка, на що архиєпископ Палья відповів: «Так, Папа Франциск сказав ці слова, промовляючи до сальвадорських єпископів та до учасників прощі із Сальвадору, що прибули до Риму, аби подякувати за беатифікацію Ромеро. І Папа Франциск вимовив ці слова з таким притиском, що я досі не можу їх забути».

За словами ієрарха, мова йде про той самий спротив і несприйняття, яке в наші дні дехто чинить посланню Папи, який говорить, що Євангеліє не залишає світ таким, яким він є, не дозволяє віруючим поводитися так, ніби навколо них нічого не діялося. «Ось чому ми не повинні піддаватися чи відступати, але повинні й надалі дивитися на Ромеро, як на великий приклад віруючого, як на нового мученика наших днів. Хіба можна, будучи християнами і дивлячись на Ромеро, залишатися байдужими до тих, які вмирають у Середземномор’ї чи встановлювати бар’єри, або відвертатися перед обличчям конфліктів?» – запитав архиєпископ Вінченцо Палья, а відповідаючи на запитання про те, на якому етапі канонізаційний процес, сказав:

«Думаю, що ми на добрій дорозі. Тепер ми досліджуємо чудо, яке стосується вагітної жінки та її дитини, які, як сподіваємося, були чудесно зцілені за заступництвом архиєпископа Ромеро. Завершився дієцезальний процес, справа передана до Риму й ми розпочали вивчення цього чуда. Сподіваюся, що процес швидко завершиться. Якщо все відбуватиметься саме так, то можливо навіть на наступний рік можна сподіватися канонізації Ромеро».