Папа: з Богом ми не самотні в боротьбі з відчаєм

«Надія підтримує життя, захищає, оберігає та розвиває його», – наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції 27 вересня 2017 р., продовжуючи катехизу про християнську надію та окремо зупиняючись на її «ворогах» і перестерігаючи перед духовною порожнечею. Якщо би люди не плекали надію, якщо би їх не підтримувала ця чеснота, то, за словами Святішого Отця, ще й досі не вийшли б із печер, і не залишили б слідів в історії світу. Надія – це найбожественніше, що може бути в людському серці.

Його Святість вказав, що саме надія надихає багатьох людей, які наполегливо борються за краще майбутнє для своїх дітей. Надія – це імпульс серця тих, хто вирушає в дорогу, а також і тих, хто їх приймає. Посилаючись на гасло кампанії Caritas Internationalis – «Приєднаймося до шляху», Папа Франциск закликав не боятись приєднатись до шляху інших, не боятись поділити надію.

Єпископ Риму зазначив, що убогі є першими носіями надії. У цьому сенсі можна сказати, що бідні, навіть і жебраки, є дійовими особами історії. Щоб прийти у світ, Бог потребував їх: Йосифа й Марію, пастухів із Вифлиєму. У ніч першого Різдва був світ, який спав, зручно розташувавшись серед багатьох набутих впевненостей. Але смиренні таємно готували революцію доброти, бо вони були багаті найціннішим добром, яке існує в світі, тобто прагненням зміни.

«Духовна порожнеча – це найбільша перешкода для надії», – наголосив Папа Франциск, додаючи, що це може статись також і на шляху християнського життя. Він підкреслив, що з також ситуацією потрібно боротись, а не пасивно їй піддаватись. Господь Бог створив нас для радості й щастя, а не для того, аби ніжитись у меланхолійних думках. Тому потрібно чинити опір спокусам смутку й апатії, які, напевно, не походять від Бога.

Святіший Отець заохотив повторювати найпростішу молитву, сліди якої знаходимо також і в Євангеліях і яка стала основою багатьох духовних християнських традицій: «Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного!» Папа сказав, що це молитва надії, адже ми звертаємось до Того, Хто може навстіж відчинити двері, розв’язати проблему і вчинити так, аби ми бачили горизонт надії.

«Ми ніколи не є самотніми, коли боремось із відчаєм, – підкреслив він. – Якщо Ісус переміг світ, то Цін може також і в нас подолати все, що чинить опір добру. Якщо Бог є з нами, то ніхто не вкраде у нас цієї чесноти, яка нам абсолютно потрібна для життя. Ніхто не вкраде в нас надії. Вирушаймо вперед!»