Папа: Завданням християн у світі є відкривати простори спасіння

«Місіонери надії сьогодення» – такою була тема катехизи Папи Франциска, яку він виголосив під час загальної аудієнції у середу, 4 жовтня 2017 р., коментуючи євангельську розповідь про те, як Ісус явився учням після Воскресіння, вітаючи їх словами: «Мир вам!». Святіший Отець зазначив, що з приємністю роздумує над цією темою на початку місяця жовтня, «який у Церкві особливим чином присвячений місії», а також у день літургійного спомину святого Франциска з Ассізі, «який був великим місіонером надії».

«В дійсності, християнин не є пророком нещасть. Ми не є пророками нещастя. Суть християнського звіщення є протилежною, протилежною до біди: нею є Ісус, що вмер задля любові, Якого Бог воскресив пасхального ранку. Саме це є ядром християнської віри», – наголосив Наступник святого Петра, зазначаючи, що якби Євангелії зупинилися на похованні Ісуса, то історія Його життя лише б додалася до численних біографій героїв, що віддали життя за якийсь ідеал. У такому випадку Євангелія «не була би звіщенням надії».

Однак, як зауважив Папа, «Євангелії не зупиняються на Страсній П’ятниці», а тому здатні перемінювати наше життя. Камінь, привалений до гробу, перекреслив апостолам «три роки, сповнені ентузіазму, прожиті разом з Учителем». Але Ісус воскрес, і цей неочікуваний факт «перевертає думки й серця учнів». А це тому, що «Ісус не воскресає лише для Себе Самого», але прагне, «аби кожна людська істота стала учасником Його воскресіння, щоб воно піднесло вгору кожне створіння».

«І в день П’ятидесятниці учні були перемінені подихом Святого Духа. Вони матимуть не лише добру новину, які слід нести всім, але самі стануть іншими ніж перед тим, немовби відродженими до нового життя. Христове воскресіння перемінює нас силою Святого Духа. Ісус живий, живий між нами, Він є життєдавцем і має силу нас перемінити», – сказав Святіший Отець, додаючи: «Як же приємно думати про те, що ми є вістунами Ісусового воскресіння не лише на словах, але й ділами та свідченням життя».

У цьому контексті Папа пояснив, що Ісус «бажає не учнів, здатних лише повторювати завчені формули», але «свідків», тобто, «людей, що поширюють надію своїм способом приймати, посміхатися, любити». Й особливо любити, бо «сила воскресіння вчиняє християн любити навіть і тоді, коли здається, що любов втратила свої причини». «Існує “щось більшого”, що мешкає в християнському бутті, чого неможливо пояснити просто силою духа чи більшим оптимізмом», – сказав він.

«Таким чином, – вів далі Святіший Отець, – завданням християн у цьому світі є відкривати простори спасіння, немов клітини відродження, здатні повернути життєві соки тому, що здавалося втраченим назавжди. Коли все небо затягнене хмарами, той, хто здатний говорити про сонце є благословенням. Ось бо, справжній християнин такий: не розгніваний і нарікаючий, але переконаний силою воскресіння в тому, що жодне зло не є незмірним, жодна ніч не є нескінченою, що жодна людина не є остаточно злою, що не існує жодної ненависті, яку б не могла здолати любов’ю».

Як зауважив Наступник святого Петра, за таку надію учні, іноді, мусять «дорого заплатити». Вистачить згадати про тих, які не покинули свого народу під час переслідувань, про братів і сестер на Близькому Сході, «які дають свідчення надії та навіть віддають життя за це свідчення». Бо той, хто отримав благодать стати учасником Ісусового воскресіння, може «надіятися серед безнадії». Й мученики всіх часів розповідають нам про те, що «несправедливість не є останнім словом у житті».

«У воскреслому Христі можемо й надалі надіятися. Люди, які мають причину жити, є в часи нещасть витривалішими від інших. Але той, хто має поруч Христа, дійсно вже нічого не боїться. Саме тому справжні християни ніколи не є людьми, що шукають найлегшого та зручного. Але їхнє смирення не слід плутати з почуттям невпевненості та податливості», – сказав Папа, підсумовуючи:

«Ось чому, браття і сестри, християнин є місіонером надії. Не завдяки своїм заслугам, але завдяки Ісусові, пшеничному зернятку, що впавши у землю, померло та принесло рясні плоди».