Громада міста Флоренція урочисто відзначала 15-ти літній ювілей

Розділити радість торжества приїхав Преосвященніший Владика Діонізій Ляхович, Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії, який очолив Божественну Літургію у співслужінні о.Володимира Волошина, капелан української громади у Флоренції та о.Петра Голінея, докторанта Папського Східного Інституту у Римі. Співав Святу Літургію Народний Камерний хор “Felicio” з міста Надвірна, Івано-Франківської області, який, після завершення спільної трапези, виступив в українському храмі з концертом духовної та народної пісні.
У цей недільний день, духовенство, гості та вся громада вірних дякували Богові за Його благословення, а Покровителі громади, Архистратигу Михаїлу, за заступництво і опіку.

Під час Літургії владика звернувся до громади такими словами:

«Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить…. Oдначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі» (Лк 10, 19-20).

Дорогі Брати і Сестри! Вітаю Вас з празником св. Михаїла та інших безплотних сил.

У нинішніх часах чим раз менше згадується про Ангелів. Вони небесні безтілесні істоти. «Ангел» – це грецьке слово, що означає «посланець», «вістун». У Святому Письмі про Ангелів згадується 400 разів, з них 140 разів у Новому Завіті.

Святий Архангел Михаїл очолив добрих ангелів в боротьбі проти збунтованих ангелів, які зажадали стати на місце Бога. В сьогоднішньому Євангелію Христос каже до своїх учнів: «Я бачив сатану, що наче блискавка падав з неба». «Михаїл» – дослівний переклад цього імені «Хто як Бог». Звідси і його почесний титул Архистратиг (з грецької мови – верховний провідник). Тому на іконах відображають його як озброєного полководця: шолом на голові, вогненний меч у руках, а під ногами в’ється змій — символ сатани.

Книга Одкровення розповідає нам про те, що «настала велика війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, – поверженого на землю, і ангели з ним повержені» (Одкр 12,7-8).

Сьогоднішні богослужіння оспівують велич св. Михаїла перед Божим троном, його вірність Богу. Ось деякі похвальні вислови зі стихир Вечірні та Утрені: “Ангельських хорів, воєводо”, “воєвода вищих сил, Михаїл головний начальник Божественних чинів”, “Михаїл архистратиг вищих сил”, “ти перший між безплотними ангелами”, “ти воєвода й борець, і ангелів верховний начальник”, “посеред полків ангельських ти найстарший”, “ти заступник для християн”, “Архистратигу Михаїле, тебе оспівуємо вірно як сильного заступника, охоронця і визволителя людей”.

Разом зі Святим Михаїлом Церква прославляє усі ангельські хори, бо вони разом зі святим Михаїлом складають «небесний собор», адже мають повне сопричастя з Богом та між собою. І між тими Ангелами, ми також святкуємо також нашого «ангела хоронителя». Святий Василій Великий твердить, що «кожен вірний має біля себе ангела-хоронителя, який веде його в житті» (С. Василій, Проти Євномія 3,1).

Отже, Святе Писання нам каже, що є ангели добрі, благовісники, і збунтовані ангели, ті, що захотіли стати на місце Бога і тому стали злими духами, сатаною, дияволами, які i спокушають людину до зла, щоб і людина також стала на місце Бога, а замість Бога поставила власне «Я».

Мені сьогодні пригадується одна повчальна історія, в якій старець з Індії розмовляє зі своїм малим внуком: «Мій любий, боротьба у нашому серці ведеться між двома вовками. Один з них – злий: гнів, заздрість, захланність, смуток, печаль, жалість до інших людей i до себе, зарозумілість, почуття вини, образи, почуття меншовартості або самовинищення, гордості. Це вовк, який зветься «Я». А другий – добрий: а це радість, мир, спокій, любов, надія, смиренність, увічливість, доброта, співпереживання, великодушність, істина, співчуття і віра. Внук, трохи подумавши, запитує дідуся: «Хто з тих двох вовків подолає іншого». Старець відповідає: «Той, якого ти годуватимеш!».

Тож все залежить від нас… Переносячи цю індійську мудрість в християнську площину, на місце вовка ми можемо поставити ангела і запитати себе, якого ангела ми будемо зберігати у нашому серці; яким принципом дамо себе провадити? Дуже небезпечно годувати вовка-ангела «Я», бо ми самі можемо виростити диявола зі своїми чварами, гордістю, гнівом, брехнею, пожадливістю багатства, влади і слави, закритості у собі, здатного поневолювати і вбивати інших. Така істота остаточно і сама себе буде ненавидіти, створить пекло у собі та між іншими людьми.

Однак, на щастя, є інший шлях. Вибираючи його, людина дозволить вести себе добрим ангелом, Ангелом Хоронителем, який виводить нас із того «Я», щоб відкритись до Бога і до ближніх. Під його проводом ми самі запрошені ставати ангелом любові, добра, миру, – ангелом світла для інших. Ангелами служителями, подателями Божої благодаті і ангелами утішителями, мов той Ангел, що потішав Ісуса в Оливному городі.

Ця боротьба між злом і добром триває по сьогодні. Михаїл з Ангелами далі воюють з цим драконом, що п’є кров невинних людей. Проти нього можливо воювати тільки з вогненним мечем любові, доброти та істини, щоб розірвати ланцюг ненависті, помсти і брехні.

І ця війна добра проти зла продовжується в нашому особистому житті. Ангел-хоронитель, допомагає нам у цій боротьбі зі злом, що точиться в нашому серці, щоб перемагати його вогненним мечем любові, доброти та істини.

Йдучи цим шляхом, ми самі стаємо неначе ангелом. І не тільки Ангелом борцем – «Хто як Бог» – Михаїлом, але також ми покликані ставати ангелами благовісниками, мов той Ангел Гавриїл, який приносить благу вість Захарії, що його жінка Єлизавета породить сина, якому дадуть ім’я Йоан (Лк 1,13). Як той же Гавриїл, що звіщає благу вість Марії, що вона породить сина і дасть йому ім’я Ісус (Лк 1,31). Як той, Гавриїл, що два рази в сні з’являється Йосифові, щоб не боявся взяти Марію за жінку…, а згодом втікати в Єгипет (Мт 1,20.24; 2, 13-19). Ці ж Ангели звіщають народження Ісуса Христа у Вифлеємі. Вони ж звіщають жінкам Мироносицям, що Христос воскрес! (Лк 24,23) І при гробі Христовім два ангели з’являються Марії Магдалині, і кажуть їй: «Чого плачеш, кого шукаєш?» (Йо 20,12-13).

Крім цього, Ангели безнастанно возносять хвалу Богові. Тому і ми на кожній Божественній Літургії співслужимо з цими ж Ангелами «тайну, являючи і животворящій Тройці трисвяту пісню співаючи: Свят, свят, свят Господь Саваот, повне небо і земля слави твоєї. Осанна на висотах. Благословен, Хто йде в ім’я Господнє» (Пор. Катехизм УГКЦ, 114-117).

На кожній Божественній Літургії священик звертається до Бога з таким проханням: «Ангела миру, вірного наставника, охоронця душ і тіл наших у Господа просім». А вірні відповідають: «Подай, Господи!».

Отож, ми покликані разом з Михаїлом і його ангелами боротися проти зла, проти того закритого «Я», що може стати дияволом. І, навпаки, бути ангелами благовісниками миру і доброчинної любові, утішителями інших, щоб разом з небесним хором прославляти Бога, і співати: «Свят, свят, свят!».

Ми слухали у сьогоднішньому Євангелію: «Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить…. Oдначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі» (Лк 10, 19-20). Амінь.

+ Діонісій, Флоренція, 19.11.2017

About The Author

admin

See author's posts