Пастирське Послання митрополита Мечислава Мокшицького на Адвент 2017

Дорогі Священики та Богопосвячені Особи!
Улюблені Брати і Сестри!

Сьогодні у єдності з усією Церквою ми починаємо Адвент, незвичайний час, коли в серцях будиться очікування на повернення Христа і спомин про Його перший прихід, коли Він, зрікшись своєї божественної слави, прийняв наше смертне тіло.

Коли я читав сьогоднішній уривок Євангелія, мені пригадалися слова Ісуса, які наводить Євангелист Марко: «Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте» (Мк 8,18).
Чому я єднаю цю цитату з сьогоднішнім Євангелієм?

Це тому, що все сьогоднішнє Євангеліє завершується закликом Ісуса, з яким Він звертається до своїх учнів: «Пильнуйте!». Але ж сьогодні учнями Христа є ми, це до нас Він промовляє тепер, це ми повинні почути цей заклик. Адже віруємо, що Боже Слово живе, що Бог керує його до нас в кожному часі. Воно таке ж, незмінне і дане нам, щоб ми проголошували його і виконували в нашому житті.

Тому розважмо разом, що означає цей заклик Ісуса, як його застосувати у нашому житті, а особливо у визнаванні нашої єдиної віри. Приймімо його тепер, у часі, який нам даний, і не ігноруймо його, щоб ми не пропустили тієї однієї найважливішої миті, коли надійде Господь.
«Пильнувати» означає: не спати, мати відкриті очі, бачити. Гарним прикладом такого розуміння заклику Ісуса є поведінка матері, яка перебуває біля своєї хворої дитини. Вона розуміє, що не може допустити хвилини неуважності та зволікання. Вона знає, що, не зважаючи на свою втому, повинна бути готовою задовольнити потреби дитини. Так само і ми не можемо проспати, закрити свої очі і не зауважити тієї миті, коли Слово стало Тілом і оселилося між нами, обіцяючи нам дар спасіння.

«Пильнувати» означає не спати і бути тверезим, завжди готовим діяти. Здається, що такої постави сьогодні як ніколи потребує людство, щоб вірно оцінити і зрозуміти, що є для нього справжнім добром, а що злом. Ми потребуємо цього, щоб не піддатися чужому та ворожому повчанню, яке випробовує нашу віру, чи, бувало, не вдасться звести нас на шлях, який тільки частково опирається на Євангелії. Ісус, який звертається до своїх учнів з закликом «пильнуйте», запрошує їх до того, щоб вони були уважними, щоб стерегли своєї віри, довіри та перебування з Богом Отцем; щоб у своєму сприйнятті реальності вони не втратили з очей Божого плану спасіння, який передав їм Ісус Христос.

Все те, що пов’язане з Ісусовим закликом пильнувати, ми повинні почути цієї Неділі, коли починається Адвентовий час, що означає з одного боку прихід, а з іншого – присутність Ісуса Христа, який в ім’я Бога Отця приносить людині дар відкуплення.

Слово «пильнуйте», яке Ісус промовляє в сьогоднішньому Євангелії, запрошує нас до того, щоб ми не пропустили приходу і присутності Відкупителя в реальності і дійсності щоденного життя і сучасної історії.

Тому прошу Вас: поставмо цей Ісусовий заклик до пильності посеред нашого сьогодення, надаючи йому рис щоденного, конкретного життя. Це відбуватиметься за умови старанного виконання обов’язків, коли ми з належним зусиллям будемо дбати про все вдома, на роботі, у тих місцях, куди посилає нас Бог. Коли перебуватимемо на молитві, щоб бачити і розпізнавати Божу волю і виконувати її. Коли ми робитимемо добрі діла не для того, щоб нас хвалили люди, але для того, щоб прийняв нас Бог.

Улюблені!

Адвент – це також благословенний час, коли Бог нагадує нам про те, що є дійсно важливим для нас і про те, Кого ми очікуємо. Це період духовного відкриття на нове світло, нове життя та нове народження Христа в наших серцях. Тож затримаймося на кілька хвилин і зробімо щирий іспит совісті. Ми маємо так багато гарних планів і добрих намірів у житті, але ми так часто відкладаємо їх на майбутнє. Наприклад, ми обіцяємо, що більше часу присвятимо поглибленню нашої віри та приязні з Богом, і постійно відкладаємо це на потім. Ми мріємо про кращу і глибшу молитву, і знову ж відкладаємо її на завтра. Багато батьків хочуть присвятити родині більше часу, але відкладають це на пізніше. Ми хочемо зірвати з алкогольною залежністю, курінням, лінощами, плітками, критикою, але це лише порожні мрії.

Загляньмо, отже, сьогодні в наші серця і розважмо, що ми хочемо змінити в нашому житті. Що найбільше віддаляє нас від Бога і людей? Що має статися, щоб Ісус міг з радістю увійти до нашого серця і знову оселитися в ньому? Нам, можливо, доведеться попрощатися
з гріхом лінощів у молитві, пропусканням недільної Святої Меси, гайнуванням часу, обмовами, недоброзичливістю до людей, гордістю, пияцтвом, нечистотою, запеклим гнівом.
Нехай Адвент, який ми починаємо сьогодні, буде часом роздумів, пильності та приготування. Нехай він стане часом тиші, кращої молитви, упорядкуванням нашого життя, радісним очікуваннями не тільки на Різдво, але й на зустріч з Христом у вічності.

На зорі Адвенту, дбаючи про кращу якість нашого життя, занесімо нашу молитву і прохання: Допоможи нам, Христе, добре приготуватися до Різдвяних Свят та Твого другого пришестя. Відкрий у цьому часі наші очі, щоб ми могли споглядати Твоє Обличчя в обличчях бідних та нужденних людей. Відкрий наші вуха, щоб ми могли чути Твій голос в голосах усіх тих, хто плаче. Обдаруй нас вмінням нової мови, щоб ми могли розповісти Добру Новину про спасіння всім тим, хто ніколи про це не чув. Сотвори в нас нові серця, щоб ми могли поділитися Твоєю любов`ю з тими, хто її ще спізнав. Стань миром, щоб закінчилася війна і настав щасливий час у кожній родині.

У всіх цих прагненнях, постановах та сподіваннях, нехай підтримує нас Матір Божого Сина, заступництво Святих і благословення, яким нехай обдарує нас Бог Отець, Син Божий і Святий Дух. Амінь.

Львів, 1 грудня 2017 року

+ Мечислав Мокшицький
Архієпископ Митрополит Львівський